Mitragliere
| Ескадрений міноносець «Мітральєре» | ||
|---|---|---|
| Mitragliere | ||
 | ||
| Ескадрений міноносець «Мітральєре» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрений міноносець типу «Сольдаті» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія Франція
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії] Військово-морські сили Франції
| |
| Корабельня | «Cantiere navale di Ancona», Анкона | |
| Закладено | 7 жовтня 1940 року | |
| Спущено на воду | 25 вересня 1941 року | |
| Введено в експлуатацію | 1 лютого 1942 року | |
| Переданий | 15 липня 1948 року переданий ВМС Франції, як репарація, та перейменований на «Duperré» | |
| Статус | У 1956 році розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1850 тонн (стандартна) 2580 тонн (повна) | |
| Довжина | 106,7 м | |
| Ширина | 10,2 м | |
| Висота | 4,35 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Beluzzo 3 × парових котли Yarrow | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 50 000 к. с. | |
| Швидкість | 34 вузли (63 км/год) | |
| Дальність плавання | 2200 миль (3540 км) на швидкості 20 вузлів | |
| Екіпаж | 215 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo 1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 64 міни | |
| Зенітне озброєння | 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935 | |
«Мітральєре» (італ. Mitragliere) — ескадрений міноносець типу «Сольдаті» (2-га серія) Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
Ескадрений міноносець «Мітральєре» був закладений 7 жовтня 1940 року на верфі «Cantiere navale di Ancona» в Анконі. Спущений на воду 25 вересня 1941 року, вступив у стрій 1 лютого 1942 року.
Після вступу у стрій та початкової бойової підготовки ескадрений міноносець «Мітральєре» брав участь у охороні морських комунікацій та постановці мін.
У червні 1942 року бра участь в битві у середині червня[1].
З 2 липня базувався на Наварині, разом з однотипними есмінцями «Берсальєре», «Кораццьєре», «Альпіно» та легкими крейсерами «Джузеппе Гарібальді», «Дука д'Аоста» та «Дука дельї Абруцці»[2].
16 серпня теплохід «Ледеї», який супроводжували «Мітральєре» та «Берсальєре», був торпедований британським підводним човном «Попос». Через сильну пожежу було неможливо буксирувати теплохід, тому «Мітральєре» зняв з нього команду та добив артилерією.
26 листопада ескортував у Бізерту транспорти «Чітта ді Наполі» та «Чітта ді Тунісі»'[3]. 10 грудня перевозив підкріплення з Трапані в Бізерту[3].
8 вересня 1943 року Італія капітулювала і адмірал Бергаміні наказав усім кораблям вийти в море та йти на Мальту. Того ж дня о 16:11 німецька авіація потопила лінкор «Рома». Крейсер «Аттіліо Реголо» разом з есмінцями «Фучільєре», «Карабіньєре», «Мітральєре» та міноносцями «Пегассо», «Орса», «Імпетуозо» був залишений на місці його загибелі для рятувальних робіт. Всього було врятовано 622 чоловіка, з них 26 згодом померли від ран.
Командування з'єднанням прийняв капітан Джузеппе Маріні, командир «Мітральєре». Він опинився у складній ситуації, оскільки не знав умов капітуляції, і не ризикнув прориватись на Мальту. Тому вирішив інтернуватись. По дорозі з'єднання розділилось. Частина есмінців повернулись до Італії, 2 з них згодом були затоплені екіпажами. Решта кораблів прибули в порт Маон на Балеарських островах. Іспанський уряд інтернував кораблі на 18 місяців. Лише у січні 1945 року, коли результат війни не викликав сумнівів, кораблі були звільнені.
«Мітральєре» вирушив в Алжир, а звідти в Таранто, куди прибув 23 січня. Пройшовши ремонт, в період з З 25 листопада по 12 грудня 1946 есмінець здійснив похід в зону Суецького каналу, де перебували інтерновані італійські лінкори «Вітторіо Венето» та «Італія».
14 липня 1947 року есмінець був виведений в резерв. За рішенням Паризької мирної конференції він разом з трьома іншими есмінцями був переданий Франції як репарація. 18 липня 1948 року корабель був виключений зі складу флоту, йому було присвоєна тимчасова назва «M3».
15 липня 1948 року в Тулоні есмінець був переданий ВМС Франції. Він отримав назву «Жюр'єн де ла Грав'єр» (фр. Jurien de la Graviere)[3].
У 1956 році корабель був виключений зі складу флоту і незабаром зданий на злам.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
- Патянин С. В. Эскадренные миноносцы типов «Маэстрале», «Ориани» и «Сольдати» // Морская кампания: журнал. — 2015. — № 2 (51).(рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitragliere- Ескадрений міноносець «Мітральєре» на сайті www.marina.difesa.it(італ.)
- ↑ Operazione «mezzo Giugno» — Betasom — XI Gruppo Sommergibili Atlantici. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Giorgio Giorgerini (2002). Mondadori (ред.). La guerra italiana sul mare. La Marina tra vittoria e sconfitta, 1940-1943. с. 524. ISBN 978-88-04-50150-3.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ а б в Cacciatorpediniere Mitragliere.
