Phenacomys intermedius
| Phenacomys intermedius | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Хом'якові (Cricetidae) |
| Підродина: | Щурові (Arvicolinae) |
| Рід: | Phenacomys |
| Вид: | P. intermedius
|
| Біноміальна назва | |
| Phenacomys intermedius (Merriam, 1889)
| |
| |
Phenacomys intermedius — невелика полівка, поширена на заході Північної Америки. До недавнього часу вересова полівка (Phenacomys ungava) вважалася підвидом. У них короткі вуха з жорстким помаранчевим волоссям усередині та короткий тонкий хвіст, який знизу блідіший. Їхнє довге м'яке хутро коричневе з сріблясто-сірим нижньою частиною. Вони мають довжину приблизно 14 см, довжина хвоста менша за половину довжини тіла, приблизно 50 мм. Вони важать близько 40 г[2].
Короткий хвіст, який досягає максимальної довжини лише 42 мм, відрізняє вид від його східних видів-сестер. Загальна довжина коливається від 130 до 153 мм, хвіст 26–42 мм, задні лапи 16–18 мм, а вуха досягають 11–17 мм. За ареалом тварин легко сплутати з полівкою Скелястих гір (Microtus montanus). Волосся верхньої шерсті мають сірі та коричневі ділянки, що створює плямистість (агуті). Знизу є хутро від світло-сірого до білого. Характерні помаранчеві щетинки у вухах. Хвіст чітко розділений на темну верхню частину і світлу нижню. Помітно довгі вібриси досягають плечей, коли вони зігнуті назад. 16 зубів у зубному ряду розподілені за зубною формулою I 1/1, C 0/0, P 0/0, M 3/3. Диплоїдний хромосомний набір складається з 56 хромосом (2n=56)[3].
Ареал: Канада (Альберта, Саскачеван, Ньюфаундленд, Британська Колумбія, Лабрадор); США (Нью-Мексико, Колорадо, Каліфорнія, Айдахо, Вайомінг, Орегон, Вашингтон, Юта, Монтана)[1].
Мешкає ця полівка в низинах і в горах на висоті до 3000 метрів. Мешкає у відкритих хвойних лісах, на вересовищах, у південній тундрі, в чагарникових місцях і на порослих мохом трав'янистих ділянках[1].
У теплу пору року кожна доросла тварина риє нору. Взимку нора лежить у сніговому покриві і використовується невеликою групою близькоспоріднених особин. Гніздо вистилають травою, мохом і листям. Нора знаходиться максимум на 20 см нижче поверхні, хоча частіше вона знаходиться прямо під каменем або дерев'яним бруском. Наскільки відомо, фекалії залишають у надземних вбиральнях. Влітку в раціон в основному входять зелені частини рослин, ягоди і насіння рослин. Зимовий раціон цієї полівки складається з кори, молодих пагонів і вересу. Вони зберігаються в норі, оскільки вид не впадає в сплячку[3][1].
На низьких висотах період розмноження триває з середини червня до початку вересня. За цей час у літніх самиць може бути два виводки. Після 19–24 днів вагітності у виводку 3–4 або 4–6 (старші самиці) новонароджених. Молоді особини важать близько 2 г при народженні й починають їсти тверду їжу приблизно через 13 днів. Приблизно через 19 днів вони припиняють годування молоком. Залежно від розподілу, самиці спаровуються кожні чотири-шість тижнів або вперше наступної весни[3][1].
- ↑ а б в г д Cassola, F. (2017) [errata version of 2016 assessment]. Phenacomys intermedius. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42636A115197827. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T42636A22389824.en. Процитовано 28.12.2022.
- ↑ McAllister, James A.; Hoffmann, Robert S. (1988). Phenacomys intermedius. Mammalian Species (305): 1—8. doi:10.2307/3504242. ISSN 0076-3519. JSTOR 3504242.
- ↑ а б в McAllister & Hoffmann: Phenacomys intermedius. (PDF) In: Mammalian Species #305. American Society of Mammalogists, 15. 1988, P. 1–8, (doi:10.2307/3504242)
|