Кульбаба

Кульбаба Період існування: міоцен — наш час
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Підродина:	Цикорієві (Cichorioideae)
Триба:	Cichorieae
Рід:	Кульбаба (Taraxacum) F.H.Wigg., 1780
Види
понад 2000 Див. Список видів роду Кульбаба
Вікісховище: Taraxacum

Кульба́ба (Taraxacum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових (лат. Asteraceae).

Етимологія назви

Українське «кульбаба» утворене від ранішої форми *кульбава (що змінило вимову внаслідок асиміляції «б»), похідної від прасл. *kulьbava květka («квітка, здатна до загинання, округлості»). Прикметник *kulьbava (чоловічий рід *kulьbavъ) — від дієслова *kuliti («гнути», пор. «кулитись»). З того ж кореня й кульбастий («горбатий», «загнутий»). Назва пов'язана з тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його ротом («Кульбабо, розвернися!»), розривається на кінці на 3-4 частини, що загинаються у боки.

Латинська назва Taraxácum виникла внаслідок латинізації арабської (tharakhchakon) або перської (talkh chakok) назви іншого складноцвіта.

Опис

1 — не повністю розкрита квітка; 2 — комахи на квітах; 3 — пуп'янок та квітка; 4 — коник на квітці

Кульба́ба (Taraxacum) в травні на Сумщині

Кульбаба — рослина з гіллястим, стрижневим коренем завтовшки близько 2 см і завдовжки близько 60 см, яке у верхній частині переходить в коротке багатоголове кореневище. Листки голі, перисто-надрізані або цілісні, зібрані в прикореневу розетку. Квітконос соковитий, циліндричної форми, порожнистий, несе поодиноке суцвіття-кошик язичкових яскраво-жовтих квіток. Усі частини рослини містять густий білий молочний сік. Квітне кульбаба в квітні та на початку травня, плодоносить сім'янками з білим чубком — з квітня по травень.

Еволюція

Насіння кульбаби утворюється без запліднення (явище апоміксису). Таким чином, його генетичний матеріал ідентичний генетичному матеріалу батьківської рослини (за винятком мутацій). Отже, природний добір понизив варіативність популяції, що зменшує пристосованість її до середовища, тим не менше кульбаба досягла значного поширення у світі.

Систематика й поширення

Представники роду поширені в Європі, Азії, Америці, Австралії та Північній Африці. Рід Кульбаба налічує понад 2000 видів, в Україні зростають дванадцять, з них найпоширенішим є Кульбаба звичайна, або лікарська (Taraxacum officinale). Росте скрізь в Україні на луках, вигонах, у садах як бур'ян.

Види

Див. Список видів роду Кульбаба

Застосування

Екстракт або порошок з коренів (іноді й з листків) кульбаби лікарської застосовують у медицині для поліпшення діяльності органів травлення.

Деякі види кульбаб, наприклад крим-сагиз, або кульбаба осіння (Taraxacum hybernum), росте в Криму, та кок-сагиз, який раніше вирощували в Україні, містять в коренях 4 — 6 % каучуку.

Цікаві факти

• Уповільнена кінозйомка, опублікована в інтернеті, де квітка кульбаби перетворюється на пухнасту кульку з насінням, виявила, що багато людей вважає ці дві стадії розвитку — різними рослинами. Природолюби України започаткували традицію відзначати 27 квітня як «День Кульбаби».

Галерея

Звичайна кульбаба з білими сім'янками після дощу	Кульбаба лікарська	Кошик квітки кульбаби з сім'янками

Див. також

• Список родів родини айстрових

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• КУЛЬБАБА [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія