Люлька Архип Михайлович

Люлька Архип Михайлович
Файл:Lulka.jpg
Народився	10 (23) березня 1908(1908-03-23) Саварка, Київська губернія, Російська імперія (нині Богуславський район, Київська область)
Помер	1 червня 1984(1984-06-01) (76 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія →  УРСР
Національність	українець
Діяльність	бортінженер, конструктор
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Галузь	авіація
Заклад	АН СРСР
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Відомий завдяки:	Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941)
Нагороди
Люлька Архип Михайлович у Вікісховищі

Архи́п Миха́йлович Лю́лька (10 (23) березня 1908(19080323), Саварка, Київська губернія (тепер Саварка, Богуславського району, Київської області, Україна)— 1 червня 1984, Москва, СРСР) — український радянський конструктор авіаційних двигунів. Член-кореспондент АН СРСР (з 1960), академік АН СРСР (1968).

Життєпис

У 1925 закінчив ремісниче училище в Білій Церкві. З другого разу вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1931. Учень Михайла Кравчука.

У 1937-1939, працюючи у Харківському авіаційному Інституті, створив конструкцію першого в СРСР двоконтурного турбореактивного двигуна (ТРД)

Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941), інших двигунів. Дослідив нові енергетичні речовини.

У 1941—1942 евакуйований у Башкортостан, працював на закритому танковому заводі у Челябінську.

1941 р. А. М. Люлька запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна — ТРДЦ, але на той момент не було можливостей для її практичної реалізації (це стане можливим тільки у 60-ті роки XX ст.). Розуміючи це, Архип Михайлович запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проект випередив свій час, не маючи аналогів. Двоконтурна схема турбореактивного двигуна є головною схемою сучасних^[коли?] двигунів як військової, так і цивільної авіації.^{[джерело?]}

З 1946 — генеральний конструктор авіаційних двигунів. Згодом під його керівництвом створені потужні ТРД нового типу.

Був піонером розробки турбореактивних двигунів для надзвукової авіації, зробивши перші кроки у цьому напрямі ще в далекі тридцяті роки. Під його керівництвом створюється спеціальне КБ, нині НВО «Сатурн», яке носить його ім'я.

У 1938 році групою Архипа Люльки розроблений двигун РГД-1, що дав змогу літаку розвинути швидкість до 900 км/год. Але справжнє визнання талановитий конструктор здобув у повоєнні роки.

28 травня 1947 року літак Су-11 з двигуном ТР-1 конструкції Люльки розвинув швидкість 900 км/год. Згодом ТР-1 було встановлено на літаки Іл-22. Восени 1957 року відбулися випробування літака Су-7, який вперше перевищив швидкість звуку вдвічі. На базі цього літака згодом були створені бомбардувальник і штурмовик. А один з останніх створених Люлькою двигунів АЛ-31Ф стоїть на всесвітньо відомому Су-27, яким встановлено 27 світових рекордів і виконуються такі фігури вищого пілотажу, як «Колокол» і «Кобра Пугачова». Дітище Архипа Люльки — двигун АЛ-29 встановлено на макеті-аналозі космічного корабля багаторазового використання «Буран», який свого часу був розроблений у КБ ім. Павла Сухого.

У 1948 р. у процесі доводочних робіт на базі ТР-3 (тягою 4000 кг) було створено більш потужний двигун тягою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків: Як-1000, Ла-190, Ил-30, Ил-46. За створення цього двигуна велику групу співробітників КБ на чолі з А. М. Люлькою було нагороджено Державною премією. Після АП-5 всі наступні двигуни КБ А. М. Люльки позначалися ініціалами їх розробника.

У 1952 р. випущено двигун АЛ-7 для Ил-54 і гідролітака конструкторського бюро Г. М. Берієва. Модифікований форсажною камерою згорання АЛ-7 став ТРДФ, АЛ-7Ф і впроваджувався на надзвукових літаках Су-7Б, Су-9, Ту-280. Літаки П. С. Сухого і Г. М. Берієва з двигунами А. М. Люльки встановили понад двадцять світових рекордів.

Більш форсований варіант ТРДФ АЛ-21ФЗ (тягою 11200 кгс) став двигуном шести модифікацій літака з крилами змінної стріловидності Су-17 і такої ж кількості військового бомбардувальника (з крилами змінної геометрії) Су-24. У 70-ті роки в ОКБ А. М. Люльки на базі двоконтурного реактивного двигуна було створено нові ТРДФ (АЛ-31 та інші), які не поступалися найкращим світовим аналогам. Конструкторську і наукову роботу А. М. Люлька успішно поєднував із громадською діяльністю Його неодноразово обирали депутатом Верховної Ради СРСР.

У 1968 р. Архип Михайлович був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, де він очолював комісію газових турбін Академії.

Двигуни Архипа Люльки на радянських літаках

Двигун АЛ-21 Ф3 конструкції А. М. Люльки

• ТР-1 для Су-11 та Ил-22
• АЛ-5 для Ил-30 та Ил-46
• АЛ-7 для Ил-54
• АЛ-7Б (ПБ) для Ту-98
• АЛ-7Ф-1 для Су-7 та його модифікацій
• АИ-7 для Су-9
• АЛ-21 для Су-22, Су-24
• АЛ-31 для Су-27, Су-30
• АЛ-35 для Су-27
• АЛ-41 для Су-37 та МіГ МФ1

Відзнаки

• Герой Соціалістичної Праці (1957).

• Лауреат Ленінської премії (1976).

• Лауреат Сталінських премій (1948, 1951).

Вшанування

На честь академіка Саварський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дитячий садок» названий іменем Люльки, у російському місті Москва іменем Люльки названу площу.

У селі Саварка Богуславського району Київської області — рідному селі А. М. Люльки 25 травня 2007 р. відкрито пам'ятник А. М. Люльці на подвір'ї школи його імені.

В Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» встановлено меморіальну дошку Люльки, його портрет — в Галереї видатних випускників КПІ, за головним корпусом КПІ на алеї видатних вчених встановлено пам'ятник Архипу Михайловичу Люльці.

23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата — 110 років з дня народження Архипа Люльки (1908—1984), конструктора авіаційних двигунів.

Джерела та література

• О. К. Янковський. Люлька Архип Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 390. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• В. О. Христич, Г. Б. Варламов. Люлька Архип Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 306.
• А. Н. Пономарев, «Советские авиационные конструкторы», М — «Воениздат», 1990 ISBN 5-203-00668-7
• В. Літовкін, «Четыре сюжета из рассказов генерального конструктора», Независимое военное обозрение (життєвий епізод за участі А. М. Люльки)
• Ховрич С. Важка дорога до Архипа Люльки // День. — № 180-181 (3581 — 3582). — 2011. — С. 12.
• Шаров Ігор. Вчені України: 100 видатних імен. — К., «АртЕк», 2006

Посилання

• Люлька Архип Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Шендеровський В. Його ім'ям названо реактивні двигуни — Архип Люлька / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша.