Вікно Овертона: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
397 629 редагувань
м Перекладено дати в примітках з англійської на українську
Nastasyuk v (обговорення | внесок)
384 редагування
м текс приведено до граматич. норм укр. мови
 
(Не показано 4 проміжні версії 4 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:


== Зміст ==
== Зміст ==
Овертон вважав, що віссю політичного дискурсу є більша або менша ступінь свободи, яку він пов'язував зі ступенем регламентації громадських інститутів з боку держави<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010">{{cite web|url=http://www.mackinac.org/12481|title=An Introduction to the Overton Window of Political Possibility|author=Joseph G. Lehman|work=|date=2010-04-08|publisher=Mackinac Center for Public Policy|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-15|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4neYYr7?url=http://www.mackinac.org/12481|archivedate=2015-11-16|ref=Mackinac Center, Lehman 2010}}</ref>. Згідно з моделлю Овертона, у кожен момент часу певні ідеї складають діючу норму, утворюючи точку відліку, а решта ідеї можуть або входити в діапазон допустимих, або ні. Пізніше американський [[неоконсерватизм|неоконсерватор]] {{нп|Джошуа Тревіньйо||en|Joshua Treviño}} запропонував для оцінки допустимості ідей наступну шкалу<ref name="The Daily KOS 2006">{{cite web|url=http://www.dailykos.com/story/2006/05/10/208784/-Why-the-Right-Wing-Gets-It-and-Why-Dems-Don-t-UPDATED|title=Why the Right-Wing Gets It--and Why Dems Don't [UPDATED]|author=David Atkins writing as thereisnospoon|work=|date=2006-05-10|publisher=[http://www.dailykos.com/special/about2#dk Daily Kos]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-16|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d5GDP2kO?url=http://www.dailykos.com/story/2006/05/10/208784/-Why-the-Right-Wing-Gets-It-and-Why-Dems-Don-t-UPDATED|archivedate=2015-11-16|ref=The Daily KOS 2006}}</ref>:
Овертон вважав, що віссю політичного дискурсу є більша або менша ступінь свободи, яку він пов'язував зі ступенем регламентації громадських інститутів з боку держави<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010">{{cite web|url=http://www.mackinac.org/12481|title=An Introduction to the Overton Window of Political Possibility|author=Joseph G. Lehman|work=|date=2010-04-08|publisher=Mackinac Center for Public Policy|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-15|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4neYYr7?url=http://www.mackinac.org/12481|archivedate=2015-11-16|ref=Mackinac Center, Lehman 2010}}</ref>. Згідно з моделлю Овертона, у кожен момент часу певні ідеї складають чинну норму, утворюючи точку відліку, а решта ідей можуть або входити в діапазон припустимих, або ні. Пізніше американський [[неоконсерватизм|неоконсерватор]] {{нп|Джошуа Тревіньйо||en|Joshua Treviño}} запропонував для оцінки припустимості ідей таку шкалу<ref name="The Daily KOS 2006">{{cite web|url=http://www.dailykos.com/story/2006/05/10/208784/-Why-the-Right-Wing-Gets-It-and-Why-Dems-Don-t-UPDATED|title=Why the Right-Wing Gets It--and Why Dems Don't [UPDATED]|author=David Atkins writing as thereisnospoon|work=|date=2006-05-10|publisher=[http://www.dailykos.com/special/about2#dk Daily Kos]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-16|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d5GDP2kO?url=http://www.dailykos.com/story/2006/05/10/208784/-Why-the-Right-Wing-Gets-It-and-Why-Dems-Don-t-UPDATED|archivedate=2015-11-16|ref=The Daily KOS 2006}}</ref>:
* Неприйнятне
* Неприйнятне
* Радикальне
* Радикальне
Рядок 10: Рядок 10:
* Чинна норма
* Чинна норма


Межами вікна нейтрального політичного дискурсу Тревіно пропонував вважати [[політична ідеологія|ідеї]], що потрапляють у розряд прийнятних<ref name="The Daily KOS 2006"/>. Висловлювання, що лежать у межах вікна дискурсу, можна вважати політично безпечними, безризиковими для публічного політика, який бажає зберегти імідж передбачуваності й надійності для продовження політичної кар'єри. Підтримку ж ідей за рамками вікна сам Овертон вважав ризикованою і потенційно шкідливої для політичної кар'єри. Співставлення фактичних висловлювань політиків з декларованими політичними позиціями дозволило Овертону зробити висновок, що поведінка більшості демократично обраних публічних політиків переважно визначається громадською думкою, лежить всередині вікна дискурсу та слабо залежить від їхніх особистих переконань.<ref name="Mackinac Center, Lehman">{{cite web|url=http://www.mackinac.org/12887|title=A Brief Explanation of the Overton Window|author=Joseph Lehman|work=|date=|publisher=Mackinac Center for Public Policy|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-15|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4npKQSq?url=http://www.mackinac.org/12887|archivedate=2015-11-16|ref=Mackinac Center, Lehman}}</ref> Поява і закріплення нових ідей у політиці, відповідно до моделі, відбувається при переміщенні вікна дискурсу, що дозволяє безпечно обговорювати ідеї та рішення, що вважалися до цього занадто радикальними.
Межами вікна нейтрального політичного дискурсу Тревіно пропонував вважати [[політична ідеологія|ідеї]], що потрапляють у розряд прийнятних<ref name="The Daily KOS 2006"/>. Висловлювання, що лежать у межах вікна дискурсу, можна вважати політично безпечними, безризиковими для публічного політика, який бажає зберегти імідж передбачуваності й надійності для продовження політичної кар'єри. Підтримку ж ідей за рамками вікна сам Овертон вважав ризикованою і потенційно шкідливою для політичної кар'єри. Зіставлення фактичних висловлювань політиків з декларованими політичними позиціями дозволило Овертону зробити висновок, що поведінка більшості демократично обраних публічних політиків визначена переважно громадською думкою, лежить всередині вікна дискурсу та слабко залежить від їхніх особистих переконань.<ref name="Mackinac Center, Lehman">{{cite web|url=http://www.mackinac.org/12887|title=A Brief Explanation of the Overton Window|author=Joseph Lehman|work=|date=|publisher=Mackinac Center for Public Policy|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-15|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4npKQSq?url=http://www.mackinac.org/12887|archivedate=2015-11-16|ref=Mackinac Center, Lehman}}</ref> Поява і закріплення нових ідей у політиці, відповідно до моделі, відбувається при переміщенні вікна дискурсу, що дозволяє безпечно обговорювати ідеї та рішення, що вважалися до цього занадто радикальними.


Подальший розвиток концепції після смерті Овертона насамперед стосувалося вивчення еволюції рамок вікна під впливом поточних політичних подій і дискурсу засобів масової інформації. Зокрема, Джозеф Леман ({{lang-en|Joseph Lehman}}) президент {{нп|Макінакський центр публічної політики|Макінакського центру публічної політики|en|Mackinac Center for Public Policy}} висловив думку, що найбільш стійкі зрушення вікна політичного дискурсу є наслідками глибоких соціальних змін<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010"/>. Як приклад слабо обґрунтованого політичного зсуву Леман приводив «[[сухий закон у США|сухий закон]]», відзначаючи, з одного боку, існування соціального запиту на заборону вживання алкоголю, а з іншого боку, недостатню соціальну базу для довготривалої стійкості цієї політики<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010"/>. Також Леман відзначав, що свідома підтримка ідей поза вікном Овертона зазвичай властива або сильним лідерам, дії й висловлювання яких змінюють рамки дискурсу, або політичним аутсайдерам, для яких в умовах представницької демократії така підтримка буде означати помітну втрату [[політичний капітал|політичного капіталу]]<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010"/>.
Подальший розвиток концепції після смерті Овертона насамперед стосувалося дослідження еволюції рамок вікна під впливом поточних політичних подій і дискурсу засобів масової інформації. Зокрема, Джозеф Леман ({{lang-en|Joseph Lehman}}) президент {{нп|Макінакський центр публічної політики|Макінакського центру публічної політики|en|Mackinac Center for Public Policy}} висловив думку, що найстійкіші зрушення вікна політичного дискурсу є наслідками глибоких соціальних змін<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010"/>. Як приклад слабко обґрунтованого політичного зсуву Леман наводив «[[сухий закон у США|сухий закон]]», відзначаючи, з одного боку, існування соціального запиту на заборону вживання алкоголю, а з іншого боку, недостатню соціальну базу для довготривалої стійкості цієї політики<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010"/>. Також Леман відзначав, що свідома підтримка ідей поза вікном Овертона зазвичай властива або сильним лідерам, дії й висловлювання яких змінюють рамки дискурсу, або політичним аутсайдерам, для яких в умовах заступницької демократії така підтримка буде означати помітну втрату [[політичний капітал|політичного капіталу]]<ref name="Mackinac Center, Lehman 2010"/>.


{{Цитата|Багато хто думає, що політики «рухають» вікно, але це трапляється вкрай рідко. Політики не визначають, що є політично прийнятним. Найчастіше вікно рухається під впливом складнішого та динамічнішого явища, яке важко контролювати «з висоти»: повільної еволюції суспільних цінностей і норм.<ref>{{cite web |url = https://executives.com.ua/vikno-overtona-vykorystovuimo-termin-pravylno/ |title = «Вікно Овертона»: використовуймо термін правильно |author = |date = |publisher = executives.com.ua |accessdate = 2021-104-17 |archiveurl = |archivedate = |deadurl = }}</ref>|40|Джозеф Леман, президент Макінакського центру|}}
{{Цитата|Багато хто думає, що політики «рухають» вікно, але це трапляється вкрай рідко. Політики не визначають, що є політично прийнятним. Найчастіше вікно рухається під впливом складнішого та динамічнішого явища, яке важко контролювати «з висоти»: повільної еволюції суспільних цінностей і норм.<ref>{{cite web |url = https://executives.com.ua/vikno-overtona-vykorystovuimo-termin-pravylno/ |title = «Вікно Овертона»: використовуймо термін правильно |author = |date = |publisher = executives.com.ua |accessdate = 2021-104-17 |archiveurl = https://web.archive.org/web/20210417062918/https://executives.com.ua/vikno-overtona-vykorystovuimo-termin-pravylno/ |archivedate = 2021-04-17 |deadurl = }}</ref>|40|Джозеф Леман, президент Макінакського центру|}}


== Історія ==
== Історія ==
[[Файл:MCPPHQ.jpg|thumb|right|Макінакський центр публічної політики]]
[[Файл:MCPPHQ.jpg|thumb|right|Макінакський центр публічної політики]]
Концепцію вікна дискурсу запропонував електроінженер Джозеф Овертон у середині 1990-х років під час роботи в {{нп|Макінакський центр публічної політики|Макінакському центрі публічної політики|en|Mackinac Center for Public Policy}} як зручну модель для оцінки суджень за ступенем їхньої придатності для відкритого політичного обговорення<ref name="mackinac01" />. Концепцію активно використовували у внутрішніх семінарах центру, але вперше було оприлюднено аж у 2006 році, через три роки після загибелі Овертона<ref name="mackinac03">{{cite web |url=http://www.mackinac.org/7504 |title=An Introduction to the Overton Window of Political Possibilities |author=Nathan J. Russell |date=2006-01-04 |work= |publisher=Mackinac Center for Public Policy |accessdate=2015-11-15 |lang=en |archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4nPERzA?url=http://www.mackinac.org/7504 |archivedate=2015-11-16 |deadurl=no }}</ref><ref name="mackinac02" />. Співробітники Макінакського центру приклали багато зусиль для її популяризації й розвитку, створивши цикл робіт, присвячених вікну Овертона<ref name="mackinac01" /><ref name="mackinac05">{{cite web |url=http://www.mackinac.org/12481 |title=An Introduction to the Overton Window of Political Possibility |author=Joseph G. Lehman |date=2010-04-08 |work= |publisher=Mackinac Center for Public Policy |accessdate=2015-11-15 |lang=en |archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4neYYr7?url=http://www.mackinac.org/12481 |archivedate=2015-11-16 |deadurl=no }}</ref>.
Концепцію вікна дискурсу запропонував електроінженер Джозеф Овертон у середині 1990-х років під час роботи в {{нп|Макінакський центр публічної політики|Макінакському центрі публічної політики|en|Mackinac Center for Public Policy}} як зручну модель для оцінки суджень за ступенем їхньої придатності для відкритого політичного обговорення<ref name="mackinac01" />. Концепцію активно використовували у внутрішніх семінарах центру, але вперше було оприлюднено аж у 2006 році, через три роки після загибелі Овертона<ref name="mackinac03">{{cite web |url=http://www.mackinac.org/7504 |title=An Introduction to the Overton Window of Political Possibilities |author=Nathan J. Russell |date=2006-01-04 |work= |publisher=Mackinac Center for Public Policy |accessdate=2015-11-15 |lang=en |archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4nPERzA?url=http://www.mackinac.org/7504 |archivedate=2015-11-16 |deadurl=no }}</ref><ref name="mackinac02" />. Співробітники Макінакського центру доклали багато зусиль для її популяризації й розвитку, створивши цикл робіт, присвячених вікну Овертона<ref name="mackinac01" /><ref name="mackinac05">{{cite web |url=http://www.mackinac.org/12481 |title=An Introduction to the Overton Window of Political Possibility |author=Joseph G. Lehman |date=2010-04-08 |work= |publisher=Mackinac Center for Public Policy |accessdate=2015-11-15 |lang=en |archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4neYYr7?url=http://www.mackinac.org/12481 |archivedate=2015-11-16 |deadurl=no }}</ref>.


Неоконсервативний публіцист і політик {{нп|Джошуа Тревіньйо||en|Joshua Treviño}} розвинув ідею вікна дискурсу, запропонувавши в 2006 році шестиступінчасту оціночну шкалу для класифікації ідей за ступенем їхньої допустимості у відкритому обговоренні та вказав на шкалі межі вікна дискурсу. Також Тревіно висловив думку, що зміна рамок вікна Овертона може бути використана для свідомого зміщення суспільного консенсусу<ref name="The New Republic 2016"/><ref name="The Daily KOS 2006"/>. Пізніше, концепція була розвинена і популяризована політичним коментатором [[Гленн Бек|Гленном Беком]] у книжковому [[трилер]]і {{нп|Вікно Овертона (книга)|Вікно Овертона|en|The Overton Window}}<ref>{{Cite news|accessdate=2020-11-21|first=Steven|last=Levingston|date=2010-06-15|id=0190-8286|title=Glenn Beck's paranoid thriller,|url=http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/14/AR2010061405423.html|archive-date=15 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211115011214/https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/14/AR2010061405423.html}}</ref>. Також сам Бек спочатку заявляв, що його роман лише видозмінив ідею Овертона про те, що ''«політик отримує підтримку залежно від прийнятності його ідей аудиторією»'' на ''«[[теорія змови|теорію змови]], де це вікно не визначає допустимість слів політика для його аудиторії, а визначає саму норму через політиків»''<ref>{{Cite web|url=https://usatoday30.usatoday.com/life/books/news/2010-06-14-beck14_CV_N.htm|title=Glenn Beck is in on this conspiracy - USATODAY.com|website=usatoday30.usatoday.com|accessdate=2020-11-21|archive-date=25 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210125034359/https://usatoday30.usatoday.com/life/books/news/2010-06-14-beck14_CV_N.htm}}</ref>. Після цього, уже перетворена ідея вікна була опублікована Джо Картером у його дослідженні, яке спонсорувалося релігійним центром: «How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps»<ref>{{Cite web|lang=en|url=https://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps|title=How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps {{!}} Joe Carter|website=First Things|accessdate=2020-11-21|archive-date=23 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201123080342/https://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps}}</ref>. Сама робота піддалася критиці, але з огляду на шум навколо неї, ідея про змову стала вкрай популярною серед населення США, а згодом і всього світу<ref name=":0">{{Статья|автор=Белова Н.Е, Верещагин О.А|заглавие=Фрейм-аналитика: опыт эпистемологического исследования|ссылка=https://cyberleninka.ru/article/n/freym-analitika-opyt-epistemologicheskogo-issledovaniya|язык=|издание=Ученые записки Орловского государственного университета. Серия: Гуманитарные и социальные науки|тип=|год=2015|месяц=|число=|том=|выпуск=6|номер=|страницы=|issn=1998-2720|archivedate=4 лютого 2019|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190204014425/https://cyberleninka.ru/article/n/freym-analitika-opyt-epistemologicheskogo-issledovaniya}}{{ref-ru}}</ref><ref name="The Question 2015">{{cite web |url = http://thequestion.ru/questions/17479/answer/23748 |title = Насколько теория «Окна Овертона» научна и действительно ли можно, двигая «окно», влиять на общественное мнение? |author = [[Вахштайн Віктор Семенович|Віктор Вахштайн]] |date = 2015-08-23 |publisher = TheQuestion |accessdate = 2015-10-08 |archiveurl = https://www.webcitation.org/6d4o7Yu4P?url=http://thequestion.ru/questions/17479/naskolko-teoriya-okna-overtona-nauchna-i-dejstvitelno-li-mozhno-dvigaya-okno-vliyat-na-obshestvennoe-mnenie |archivedate = 2015-11-16 |ref = The Question 2015 |deadlink = no }}{{ref-ru}}</ref>.
Неоконсервативний публіцист і політик {{нп|Джошуа Тревіньйо||en|Joshua Treviño}} розвинув ідею вікна дискурсу, запропонувавши в 2006 році шестиступінчасту оціночну шкалу для класифікації ідей за ступенем їхньої припустимості у відкритому обговоренні та вказав на шкалі межі вікна дискурсу. Також Тревіно висловив думку, що зміна рамок вікна Овертона може бути використана для свідомого зміщення суспільного консенсусу<ref name="The New Republic 2016"/><ref name="The Daily KOS 2006"/>. Пізніше, концепцію був розвинув і популяризував політичний коментатор [[Гленн Бек]] у книжковому [[трилер]]і {{нп|Вікно Овертона (книга)|Вікно Овертона|en|The Overton Window}}<ref>{{Cite news|accessdate=2020-11-21|first=Steven|last=Levingston|date=2010-06-15|id=0190-8286|title=Glenn Beck's paranoid thriller,|url=http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/14/AR2010061405423.html|archive-date=15 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211115011214/https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/14/AR2010061405423.html}}</ref>. Також сам Бек спочатку заявляв, що його роман лише видозмінив ідею Овертона про те, що ''«політик отримує підтримку залежно від прийнятності його ідей авдиторією»'' на ''«[[теорія змови|теорію змови]], де це вікно не визначає припустимість слів політика для його авдиторії, а визначає саму норму через політиків»''<ref>{{Cite web|url=https://usatoday30.usatoday.com/life/books/news/2010-06-14-beck14_CV_N.htm|title=Glenn Beck is in on this conspiracy - USATODAY.com|website=usatoday30.usatoday.com|accessdate=2020-11-21|archive-date=25 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210125034359/https://usatoday30.usatoday.com/life/books/news/2010-06-14-beck14_CV_N.htm}}</ref>. Після цього, уже перетворена ідея вікна був опублікував Джо Картер у своєму дослідженні, спонсорованому релігійним центром: «How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps»<ref>{{Cite web|lang=en|url=https://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps|title=How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps {{!}} Joe Carter|website=First Things|accessdate=2020-11-21|archive-date=23 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201123080342/https://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps}}</ref>. Сама робота зазнала критики, але з огляду на галас довокла неї, ідея про змову стала вкрай популярною серед населення США, а згодом і по всьому світу<ref name=":0">{{Статья|автор=Белова Н.Е, Верещагин О.А|заглавие=Фрейм-аналитика: опыт эпистемологического исследования|ссылка=https://cyberleninka.ru/article/n/freym-analitika-opyt-epistemologicheskogo-issledovaniya|язык=|издание=Ученые записки Орловского государственного университета. Серия: Гуманитарные и социальные науки|тип=|год=2015|месяц=|число=|том=|выпуск=6|номер=|страницы=|issn=1998-2720|archivedate=4 лютого 2019|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190204014425/https://cyberleninka.ru/article/n/freym-analitika-opyt-epistemologicheskogo-issledovaniya}}{{ref-ru}}</ref><ref name="The Question 2015">{{cite web |url = http://thequestion.ru/questions/17479/answer/23748 |title = Насколько теория «Окна Овертона» научна и действительно ли можно, двигая «окно», влиять на общественное мнение? |author = [[Вахштайн Віктор Семенович|Віктор Вахштайн]] |date = 2015-08-23 |publisher = TheQuestion |accessdate = 2015-10-08 |archiveurl = https://www.webcitation.org/6d4o7Yu4P?url=http://thequestion.ru/questions/17479/naskolko-teoriya-okna-overtona-nauchna-i-dejstvitelno-li-mozhno-dvigaya-okno-vliyat-na-obshestvennoe-mnenie |archivedate = 2015-11-16 |ref = The Question 2015 |deadlink = no }}{{ref-ru}}</ref>.


== Вживання терміну ==
== Вживання терміну ==
Простота та наглядність ідеї створили терміну помітну популярність, при цьому до вихідної концепції деякі автори додали ідею про можливість свідомих маніпуляцій рамками вікна дискурсу<ref name="The Daily KOS 2009">{{cite web|url=http://www.dailykos.com/story/2009/11/5/800804/-Morning-Feature:-Crazy-Like-a-Fox%202009|title=Morning Feature: Crazy Like a Fox?|author=NCrissieB|work=|date=2009-11-05|publisher=[http://www.dailykos.com/special/about2#dk Daily Kos]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-17|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d68cqzhe?url=http://www.dailykos.com/story/2009/11/5/800804/-Morning-Feature:-Crazy-Like-a-Fox%202009|archivedate=2015-11-17|ref=The Daily KOS 2009}}</ref><ref name="Carter 2011">{{cite web|url=http://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps|title=How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps|author=Joe Carter|work=|date=2011-06-11|publisher=First Things|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-16|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4ti2Chu?url=http://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps|archivedate=2015-11-16|ref=Carter 2011}}</ref>. Сам автор і популяризатори терміну хоча і допускали можливість маніпуляцій рамками дискурсу, але вважали поширення неправдивої інформації поганою політикою<ref name="mackinac01" />.
Простота та наглядність ідеї створили терміну помітну популярність, при цьому до початковї концепції деякі автори додали ідею про можливість свідомих маніпуляцій рамками вікна дискурсу<ref name="The Daily KOS 2009">{{cite web|url=http://www.dailykos.com/story/2009/11/5/800804/-Morning-Feature:-Crazy-Like-a-Fox%202009|title=Morning Feature: Crazy Like a Fox?|author=NCrissieB|work=|date=2009-11-05|publisher=[http://www.dailykos.com/special/about2#dk Daily Kos]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-17|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d68cqzhe?url=http://www.dailykos.com/story/2009/11/5/800804/-Morning-Feature:-Crazy-Like-a-Fox%202009|archivedate=2015-11-17|ref=The Daily KOS 2009}}</ref><ref name="Carter 2011">{{cite web|url=http://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps|title=How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps|author=Joe Carter|work=|date=2011-06-11|publisher=First Things|lang=en|deadlink=no|accessdate=2015-11-16|archiveurl=https://www.webcitation.org/6d4ti2Chu?url=http://www.firstthings.com/web-exclusives/2011/06/how-to-destroy-a-culture-in-easy-steps|archivedate=2015-11-16|ref=Carter 2011}}</ref>. Сам автор і популяризатори терміну хоча і допускали можливість маніпуляцій рамками дискурсу, але вважали поширення неправдивої інформації поганою політикою<ref name="mackinac01" />.


Концепція залучалася для пояснення несподіваних явищ у суспільному і політичному житті різних країн світу. Зокрема, робилися спроби пояснити маніпуляцією рамками дискурсу [[Президентська кампанія Дональда Трампа 2016|перемогу Дональда Трампа]], результат голосування щодо [[вихід Великої Британії з ЄС|Brexit]], раптове зростання популярності лівих політиків [[Джеремі Корбін]]а та [[Берні Сандерс]]а<ref name="The New Republic 2016"/>.
Концепція залучалася для пояснення несподіваних явищ у суспільному і політичному житті різних країн світу. Зокрема, робилися спроби пояснити маніпуляцією рамками дискурсу [[Президентська кампанія Дональда Трампа 2016|перемогу Дональда Трампа]], результат голосування щодо [[вихід Великої Британії з ЄС|Brexit]], раптове зростання популярності лівих політиків [[Джеремі Корбін]]а та [[Берні Сандерс]]а<ref name="The New Republic 2016"/>.
Рядок 34: Рядок 34:
У виданій 2007 року [[антиутопія|антиутопії]] {{нп|Boomsday|«День Бумеранга» ''(Boomsday)''|en|Boomsday (novel)}} письменника [[Крістофер Баклі|Кристофера Баклі]] герої вводять у громадський дискурс ідею «добровільного відходу» у віці 70 років для розвантаження системи [[соціальне забезпечення|соціального забезпечення]] в [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]]<ref name="The New York Times 2007">{{cite web|url=https://www.nytimes.com/2007/03/19/books/19masl.html|title=My Fellow Boomers, Time to Transition|author=Janet Maslin|work=|date=2007-03-19|publisher=[[The New York Times]]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2018-08-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/71q1dGbbD?url=https://www.nytimes.com/2007/03/19/books/19masl.html|archivedate=2018-08-21|ref=The New York Times 2007}}</ref>.
У виданій 2007 року [[антиутопія|антиутопії]] {{нп|Boomsday|«День Бумеранга» ''(Boomsday)''|en|Boomsday (novel)}} письменника [[Крістофер Баклі|Кристофера Баклі]] герої вводять у громадський дискурс ідею «добровільного відходу» у віці 70 років для розвантаження системи [[соціальне забезпечення|соціального забезпечення]] в [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]]<ref name="The New York Times 2007">{{cite web|url=https://www.nytimes.com/2007/03/19/books/19masl.html|title=My Fellow Boomers, Time to Transition|author=Janet Maslin|work=|date=2007-03-19|publisher=[[The New York Times]]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2018-08-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/71q1dGbbD?url=https://www.nytimes.com/2007/03/19/books/19masl.html|archivedate=2018-08-21|ref=The New York Times 2007}}</ref>.


У 2010 році був опублікований політичний [[трилер]] [[Гленн Бек|Гленна Бека]] {{не перекладено|Вікно Овертона (роман)|«Вікно Овертона»||The Overton Window}}, у якому йшлося про масштабні маніпуляції американською громадською думкою для виправдання окупації території США<ref name="Politico 2018">{{cite web|url=https://www.politico.com/magazine/story/2018/02/25/overton-window-explained-definition-meaning-217010|title=How an Obscure Conservative Theory Became the Trump Era’s Go-to Nerd Phrase|author=Derek Robertson|work=|date=2018-02-25|publisher=[http://www.politico.com/ POLITICO]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2018-08-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/71pzunJ9I?url=https://www.politico.com/magazine/story/2018/02/25/overton-window-explained-definition-meaning-217010|archivedate=2018-08-21|ref=Politico 2018}}</ref>, що являло собою власне трактування концепції автором<ref name="Mackinac Center, Lehman"/>. Ймовірно, саме ця книга зробила термін широко вживаним в США<ref name="Politico 2018"/>.
У 2010 році був опублікований політичний [[трилер]] [[Гленн Бек|Гленна Бека]] {{не перекладено|Вікно Овертона (роман)|«Вікно Овертона»||The Overton Window}}, у якому йшлося про масштабні маніпуляції американською громадською думкою для виправдання окупації території США<ref name="Politico 2018">{{cite web|url=https://www.politico.com/magazine/story/2018/02/25/overton-window-explained-definition-meaning-217010|title=How an Obscure Conservative Theory Became the Trump Era’s Go-to Nerd Phrase|author=Derek Robertson|work=|date=2018-02-25|publisher=[http://www.politico.com/ POLITICO]|lang=en|deadlink=no|accessdate=2018-08-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/71pzunJ9I?url=https://www.politico.com/magazine/story/2018/02/25/overton-window-explained-definition-meaning-217010|archivedate=2018-08-21|ref=Politico 2018}}</ref>, що являло собою власне авторське трактування концепції<ref name="Mackinac Center, Lehman"/>. Ймовірно, саме ця книжка зробила термін широко вживаним в США<ref name="Politico 2018"/>.


== Див. також ==
== Див. також ==

Поточна версія на 16:55, 10 січня 2024

«Вікно́ О́вертона» (також вікно дискурсу) — діапазон ідей та тем, прийнятних для дискусії, з точки зору основної частини населення у певний час.[1] Концепція названа на честь американського юриста і діяча Джозефа Овертона[2][3].

Зміст

[ред. | ред. код]

Овертон вважав, що віссю політичного дискурсу є більша або менша ступінь свободи, яку він пов'язував зі ступенем регламентації громадських інститутів з боку держави[4]. Згідно з моделлю Овертона, у кожен момент часу певні ідеї складають чинну норму, утворюючи точку відліку, а решта ідей можуть або входити в діапазон припустимих, або ні. Пізніше американський неоконсерватор Джошуа Тревіньйо[en] запропонував для оцінки припустимості ідей таку шкалу[5]:

  • Неприйнятне
  • Радикальне
  • Прийнятне
  • Розумне
  • Популярне
  • Чинна норма

Межами вікна нейтрального політичного дискурсу Тревіно пропонував вважати ідеї, що потрапляють у розряд прийнятних[5]. Висловлювання, що лежать у межах вікна дискурсу, можна вважати політично безпечними, безризиковими для публічного політика, який бажає зберегти імідж передбачуваності й надійності для продовження політичної кар'єри. Підтримку ж ідей за рамками вікна сам Овертон вважав ризикованою і потенційно шкідливою для політичної кар'єри. Зіставлення фактичних висловлювань політиків з декларованими політичними позиціями дозволило Овертону зробити висновок, що поведінка більшості демократично обраних публічних політиків визначена переважно громадською думкою, лежить всередині вікна дискурсу та слабко залежить від їхніх особистих переконань.[6] Поява і закріплення нових ідей у політиці, відповідно до моделі, відбувається при переміщенні вікна дискурсу, що дозволяє безпечно обговорювати ідеї та рішення, що вважалися до цього занадто радикальними.

Подальший розвиток концепції після смерті Овертона насамперед стосувалося дослідження еволюції рамок вікна під впливом поточних політичних подій і дискурсу засобів масової інформації. Зокрема, Джозеф Леман (англ. Joseph Lehman) президент Макінакського центру публічної політики[en] висловив думку, що найстійкіші зрушення вікна політичного дискурсу є наслідками глибоких соціальних змін[4]. Як приклад слабко обґрунтованого політичного зсуву Леман наводив «сухий закон», відзначаючи, з одного боку, існування соціального запиту на заборону вживання алкоголю, а з іншого боку, недостатню соціальну базу для довготривалої стійкості цієї політики[4]. Також Леман відзначав, що свідома підтримка ідей поза вікном Овертона зазвичай властива або сильним лідерам, дії й висловлювання яких змінюють рамки дискурсу, або політичним аутсайдерам, для яких в умовах заступницької демократії така підтримка буде означати помітну втрату політичного капіталу[4].

Багато хто думає, що політики «рухають» вікно, але це трапляється вкрай рідко. Політики не визначають, що є політично прийнятним. Найчастіше вікно рухається під впливом складнішого та динамічнішого явища, яке важко контролювати «з висоти»: повільної еволюції суспільних цінностей і норм.[7]

— Джозеф Леман, президент Макінакського центру

Історія

[ред. | ред. код]
Макінакський центр публічної політики

Концепцію вікна дискурсу запропонував електроінженер Джозеф Овертон у середині 1990-х років під час роботи в Макінакському центрі публічної політики[en] як зручну модель для оцінки суджень за ступенем їхньої придатності для відкритого політичного обговорення[8]. Концепцію активно використовували у внутрішніх семінарах центру, але вперше було оприлюднено аж у 2006 році, через три роки після загибелі Овертона[9][3]. Співробітники Макінакського центру доклали багато зусиль для її популяризації й розвитку, створивши цикл робіт, присвячених вікну Овертона[8][10].

Неоконсервативний публіцист і політик Джошуа Тревіньйо[en] розвинув ідею вікна дискурсу, запропонувавши в 2006 році шестиступінчасту оціночну шкалу для класифікації ідей за ступенем їхньої припустимості у відкритому обговоренні та вказав на шкалі межі вікна дискурсу. Також Тревіно висловив думку, що зміна рамок вікна Овертона може бути використана для свідомого зміщення суспільного консенсусу[11][5]. Пізніше, концепцію був розвинув і популяризував політичний коментатор Гленн Бек у книжковому трилері Вікно Овертона[en][12]. Також сам Бек спочатку заявляв, що його роман лише видозмінив ідею Овертона про те, що «політик отримує підтримку залежно від прийнятності його ідей авдиторією» на «теорію змови, де це вікно не визначає припустимість слів політика для його авдиторії, а визначає саму норму через політиків»[13]. Після цього, уже перетворена ідея вікна був опублікував Джо Картер у своєму дослідженні, спонсорованому релігійним центром: «How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps»[14]. Сама робота зазнала критики, але з огляду на галас довокла неї, ідея про змову стала вкрай популярною серед населення США, а згодом і по всьому світу[15][16].

Вживання терміну

[ред. | ред. код]

Простота та наглядність ідеї створили терміну помітну популярність, при цьому до початковї концепції деякі автори додали ідею про можливість свідомих маніпуляцій рамками вікна дискурсу[17][18]. Сам автор і популяризатори терміну хоча і допускали можливість маніпуляцій рамками дискурсу, але вважали поширення неправдивої інформації поганою політикою[8].

Концепція залучалася для пояснення несподіваних явищ у суспільному і політичному житті різних країн світу. Зокрема, робилися спроби пояснити маніпуляцією рамками дискурсу перемогу Дональда Трампа, результат голосування щодо Brexit, раптове зростання популярності лівих політиків Джеремі Корбіна та Берні Сандерса[11].

У російськомовній публіцистиці та блогосфері термін увійшов у широкий вжиток з початку 2014 року[19][20] як технологія свідомої маніпуляції громадською думкою з непорядними цілями[21][22][23].

Критика

[ред. | ред. код]

Концепція «вікна Овертона» ніколи не була перевірена та критикується дослідниками в галузі соціальних наук. У маскультурі та на консервативних сайтах концепцію «вікна Овертона» роздмухують настільки, що вона оголошується маніпулятивною політичною технологію, здатною примусити суспільство повірити у прийнятність до того неприйнятних речей (наприклад, канібалізму). У ЗМІ використання такої маніпуляції приписується російському уряду[24], українським неурядовим організаціям[25], прихильникам легалізації одностатевих шлюбів[26] тощо. Утім, ця концепція не є ані науковою теорією, ані дієвою технологією, оскільки ніхто не перевіряв її дієвість[27]. Навіть теоретично соціум складається з багатьох груп, «вікна можливого» для яких не збігаються[11].

У культурі

[ред. | ред. код]

У виданій 2007 року антиутопії «День Бумеранга» (Boomsday)[en] письменника Кристофера Баклі герої вводять у громадський дискурс ідею «добровільного відходу» у віці 70 років для розвантаження системи соціального забезпечення в Сполучених Штатах[28].

У 2010 році був опублікований політичний трилер Гленна Бека «Вікно Овертона»[en], у якому йшлося про масштабні маніпуляції американською громадською думкою для виправдання окупації території США[29], що являло собою власне авторське трактування концепції[6]. Ймовірно, саме ця книжка зробила термін широко вживаним в США[29].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Giridharadas, Anand (21 листопада 2019). How America's Elites Lost Their Grip. Time. Процитовано 22 листопада 2019.
  2. ↑ Joseph P. Overton (англ.). NNDB intelligence aggregator Web site. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  3. ↑ а б Joseph Overton biography and article index (англ.). Mackinac Center for Public Policy. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  4. ↑ а б в г Joseph G. Lehman (8 квітня 2010). An Introduction to the Overton Window of Political Possibility (англ.). Mackinac Center for Public Policy. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  5. ↑ а б в David Atkins writing as thereisnospoon (10 травня 2006). Why the Right-Wing Gets It--and Why Dems Don't [UPDATED] (англ.). Daily Kos. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  6. ↑ а б Joseph Lehman. A Brief Explanation of the Overton Window (англ.). Mackinac Center for Public Policy. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  7. ↑ «Вікно Овертона»: використовуймо термін правильно. executives.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 2021-104-17.
  8. ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою mackinac01 не вказано текст
  9. ↑ Nathan J. Russell (4 січня 2006). An Introduction to the Overton Window of Political Possibilities (англ.). Mackinac Center for Public Policy. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  10. ↑ Joseph G. Lehman (8 квітня 2010). An Introduction to the Overton Window of Political Possibility (англ.). Mackinac Center for Public Policy. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  11. ↑ а б в Laura Marsh (27 жовтня 2016). The Flaws of the Overton Window Theory (англ.). The New Republic. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.(англ.)
  12. ↑ Levingston, Steven (15 червня 2010). Glenn Beck's paranoid thriller,. 0190-8286. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
  13. ↑ Glenn Beck is in on this conspiracy - USATODAY.com. usatoday30.usatoday.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
  14. ↑ How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps | Joe Carter. First Things (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
  15. ↑ Белова Н.Е, Верещагин О.А. Фрейм-аналитика: опыт эпистемологического исследования : [арх. 4 лютого 2019] // Ученые записки Орловского государственного университета. Серия: Гуманитарные и социальные науки. — 2015. — Вип. 6. — ISSN 1998-2720.(рос.)
  16. ↑ Віктор Вахштайн (23 серпня 2015). Насколько теория «Окна Овертона» научна и действительно ли можно, двигая «окно», влиять на общественное мнение?. TheQuestion. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 8 жовтня 2015.(рос.)
  17. ↑ NCrissieB (5 листопада 2009). Morning Feature: Crazy Like a Fox? (англ.). Daily Kos. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 17 листопада 2015.
  18. ↑ Joe Carter (11 червня 2011). How to Destroy a Culture in 5 Easy Steps (англ.). First Things. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  19. ↑ Владимир Рувинский (7 лютого 2018). Рождение теории заговора. Кто прорубил «окно Овертона» в Россию. Republic. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.(рос.)
  20. ↑ Евгений Горжалцан (14 січня 2014). Технология уничтожения. Livejournal. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.(рос.)
  21. ↑ Никита Волченко (15 грудня 2014). Рукопожатие сквозь окно Овертона. Взгляд. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.(рос.)(рос.)
  22. ↑ Владимир Прохватилов (9 липня 2014). Что видит Путин в окне Овертона. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.(рос.)
  23. ↑ Максим Сиваков (11 вересня 2014). Форточка Киселёва. Your Vision. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.(рос.)
  24. ↑ Вікно Овертона: експерт розповів, як Кремлю вдалося так швидко зомбувати народ Росії. obozrevatel.com. 2016.09.10. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 2017.01.08.
  25. ↑ План реформ уряду в українському "вікні Овертон". epravda.com.ua. 2016.05.23. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 2017.01.08.
  26. ↑ Косвінцев, Олександр (30 травня 2016). Що робити Україні з одностатевим коханням. ZAHID.NET. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 16.07.17.
  27. ↑ [Євгенія Резниченко. Фейк Овертона: технологія зміни суспільства, якої не існує. Медіакритика, 19-12-2014 [[ISSN]] [https://portal.issn.org/resource/ISSN/2079-2689 2079-2689]. Архів оригіналу за 11 липня 2016. Процитовано 20 жовтня 2015. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Євгенія Резниченко. Фейк Овертона: технологія зміни суспільства, якої не існує. Медіакритика, 19-12-2014 ISSN 2079-2689]
  28. ↑ Janet Maslin (19 березня 2007). My Fellow Boomers, Time to Transition (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.
  29. ↑ а б Derek Robertson (25 лютого 2018). How an Obscure Conservative Theory Became the Trump Era’s Go-to Nerd Phrase (англ.). POLITICO. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Статистичні упередження
Інші
Зменшення упереджень
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікно_Овертона&oldid=41403946