Андрейчук Іван Федорович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м бот, заміна посилання: «Псевдо» → «Псевдо діячів ОУН та УПА» (див. Обговорення:Псевдо)
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 20: Рядок 20:
| інше =
| інше =
}}
}}
'''Іван Федорович Андрейчук''' ([[Псевдо]]: '''''«Вихор»'''''; [[1921]], с. [[Середній Майдан (Надвірнянський район)|Середній Майдан]], [[Надвірнянський район]], [[Івано-Франківська область]] — [[8 жовтня]] [[1946]], с. [[Грушка (Тлумацький район)|Грушка]], [[Тлумацький район]], [[Івано-Франківська область]]) — [[хорунжий]] [[Українська повстанська армія|УПА]], командир сотні «Залізні» [[Українська повстанська армія|УПА]], [[Хрест Бойової Заслуги|лицар Бронзового хреста бойової заслуги]]. Учасник більш як 18 збройних акцій проти військ [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]].
'''Іван Федорович Андрейчук''' ([[Псевдо діячів ОУН та УПА|Псевдо]]: '''''«Вихор»'''''; [[1921]], с. [[Середній Майдан (Надвірнянський район)|Середній Майдан]], [[Надвірнянський район]], [[Івано-Франківська область]] — [[8 жовтня]] [[1946]], с. [[Грушка (Тлумацький район)|Грушка]], [[Тлумацький район]], [[Івано-Франківська область]]) — [[хорунжий]] [[Українська повстанська армія|УПА]], командир сотні «Залізні» [[Українська повстанська армія|УПА]], [[Хрест Бойової Заслуги|лицар Бронзового хреста бойової заслуги]]. Учасник більш як 18 збройних акцій проти військ [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився [[1921]] року у селі [[Середній Майдан (Надвірнянський район)|Середній Майдан]] [[Надвірнянський повіт|Надвірнянського повіту]] в сім'ї селян Федора і Василини Андрейчуків. <ref name=":1">{{Cite book
Народився [[1921]] року у селі [[Середній Майдан (Надвірнянський район)|Середній Майдан]] [[Надвірнянський повіт|Надвірнянського повіту]] в сім'ї селян Федора і Василини Андрейчуків. Закінчив народну школу в рідному селі.

В [[1938]]&nbsp;р. вступив до [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН(р)]].<ref name=":1">{{Cite book
|title=Середній Майдан. Історичні нариси. Частина друга. З 1938 до 2010 року
|title=Середній Майдан. Історичні нариси. Частина друга. З 1938 до 2010 року
|last=Левицький
|last=Левицький
Рядок 31: Рядок 33:
|pages=с.35-36
|pages=с.35-36
|language=українська
|language=українська
}}</ref>
}}</ref> Закінчив народну школу в рідному селі.

В [[1938]]&nbsp;р. вступив до [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН(р)]]. <ref name=":1" />


У [[1940]]&nbsp;р. через скрутне матеріальне становище їде на заробітки в [[Донбас]]<ref name=":0">{{Cite book
У [[1940]]&nbsp;р. через скрутне матеріальне становище їде на заробітки в [[Донбас]]<ref name=":0">{{Cite book
Рядок 101: Рядок 101:


В [[Грудень|грудні]] [[1945]]&nbsp;р. призначений командиром сотні «Залізні» [[Курінь «Смертоносці»|куреня «Смертоносці»]] [[ТВ-22 «Чорний ліс»]] [[ВО-4 «Говерла»|ВО-4 «Говерла»]] [[УПА-Захід]] в званні старшого булавного.<ref>ЦДАГОУ&nbsp;— Ф. 1.&nbsp;— Оп. 23.&nbsp;— Спр. 2961.&nbsp;— Арк. 119.</ref> Сотня в основному оперувала на Тлумаччині, Отинійщині, Коропеччині (Тернопілля), Надвірнянщині і частково у Чорному Лісі. <ref name=":1" /> За спогадами Миколи Барчука, колишнього повстанця, політв'язня, жителя Надвірної:
В [[Грудень|грудні]] [[1945]]&nbsp;р. призначений командиром сотні «Залізні» [[Курінь «Смертоносці»|куреня «Смертоносці»]] [[ТВ-22 «Чорний ліс»]] [[ВО-4 «Говерла»|ВО-4 «Говерла»]] [[УПА-Захід]] в званні старшого булавного.<ref>ЦДАГОУ&nbsp;— Ф. 1.&nbsp;— Оп. 23.&nbsp;— Спр. 2961.&nbsp;— Арк. 119.</ref> Сотня в основному оперувала на Тлумаччині, Отинійщині, Коропеччині (Тернопілля), Надвірнянщині і частково у Чорному Лісі. <ref name=":1" /> За спогадами Миколи Барчука, колишнього повстанця, політв'язня, жителя Надвірної:
{{text|Очоливши сотню, нещадно громив банди НКВД. Дисципліну у сотні тримав залізну. Крім суворої дисципліни, якої додержувався сотенний «Вихор», він ще був великим інтелектуалом, дуже ввічливою людиною. За весь час перебування в сотні я ні разу не чув від командира, щоби він звертався до повстанців на «ти», тільки на «ви» і далі на псевдо. Сотенний «Вихор» не розлучався з Кобзарем Т.Шевченка. Перед сніданком і після вечері, навіть при небезпечних ситуаціях вся сотня ставала на коліна до молитви, за винятком розвідників, стежі і стійкових.}}<ref name=":1" />
{{text|Очоливши сотню, нещадно громив банди НКВД. Дисципліну у сотні тримав залізну. Крім суворої дисципліни, якої додержувався сотенний «Вихор», він ще був великим інтелектуалом, дуже ввічливою людиною. За весь час перебування в сотні я ні разу не чув від командира, щоби він звертався до повстанців на «ти», тільки на «ви» і далі на псевдо. Сотенний «Вихор» не розлучався з Кобзарем Т.Шевченка. Перед сніданком і після вечері, навіть при небезпечних ситуаціях вся сотня ставала на коліна до молитви, за винятком розвідників, стежі і стійкових.<ref name=":1" />}}


Восени [[1946]]&nbsp;р. розпускає сотню для того, щоб повстанці невеликими групами перезимували.<ref name=":0" />
Восени [[1946]]&nbsp;р. розпускає сотню для того, щоб повстанці невеликими групами перезимували.<ref name=":0" />
Рядок 113: Рядок 113:
== Нагороди ==
== Нагороди ==


* Згідно з Виказом старшин [[УПА-Захід]] від [[1 вересня|1.09]].[[1946]]&nbsp;р. старший булавний [[Українська повстанська армія|УПА]], командир [[сотні «Залізні»]] '''Іван Андрейчук&nbsp;— ''«Вихор»''''' нагороджений [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА]]<ref>[http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_03_Chornyi_lis_Peredruk_pidpilnoho_zhurnalu_UPA_Knyha_1_1947-1948.pdf Літопис УПА. Основна серія.&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— Торонто, 1978.&nbsp;— С. 37.]</ref>.
* Згідно з Виказом старшин [[УПА-Захід]] від [[1 вересня|1.09]].[[1946]]&nbsp;р. старший булавний [[Українська повстанська армія|УПА]], командир [[сотні «Залізні»]] '''Іван Андрейчук&nbsp;— ''«Вихор»''''' нагороджений [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА]]<ref>{{Cite web |url=http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_03_Chornyi_lis_Peredruk_pidpilnoho_zhurnalu_UPA_Knyha_1_1947-1948.pdf |title=Літопис УПА. Основна серія. — Т. 3. — Торонто, 1978. — С. 37. |accessdate=27 жовтня 2018 |archive-date=2 січня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220102154038/https://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_03_Chornyi_lis_Peredruk_pidpilnoho_zhurnalu_UPA_Knyha_1_1947-1948.pdf }}</ref>.


== Вшанування пам'яті ==
== Вшанування пам'яті ==
[[21 листопада|21.11.]][[2017]]&nbsp;р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН]] і [[Українська повстанська армія|УПА]] у с. [[Зелена (Надвірнянський район)|Зелена]] [[Надвірнянський район|Надвірнянського р-ну]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської обл.]] [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзовий хрест бойової заслуги]] [[Українська повстанська армія|УПА]] (№&nbsp;026) переданий '''Ользі Бевзюк''', племінниці '''Івана Андрейчука&nbsp;— ''«Вихора»'''''.<ref>{{Cite web|title=Народна Воля » Свято Михайла увінчане вшануванням повстанців – Лицарів ОУН і УПА|url=http://volya.if.ua/2017/11/svyato-myhajla-uvinchane-vshanuvannyam-povstantsiv-lytsariv-oun-i-upa/|accessdate=2020-07-23}}</ref>
[[21 листопада|21.11.]][[2017]]&nbsp;р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН]] і [[Українська повстанська армія|УПА]] у с. [[Зелена (Надвірнянський район)|Зелена]] [[Надвірнянський район|Надвірнянського р-ну]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської обл.]] [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзовий хрест бойової заслуги]] [[Українська повстанська армія|УПА]] (№&nbsp;026) переданий '''Ользі Бевзюк''', племінниці '''Івана Андрейчука&nbsp;— ''«Вихора»'''''.<ref>{{Cite web|title=Народна Воля » Свято Михайла увінчане вшануванням повстанців – Лицарів ОУН і УПА|url=http://volya.if.ua/2017/11/svyato-myhajla-uvinchane-vshanuvannyam-povstantsiv-lytsariv-oun-i-upa/|accessdate=2020-07-23|archive-date=24 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200724132514/http://volya.if.ua/2017/11/svyato-myhajla-uvinchane-vshanuvannyam-povstantsiv-lytsariv-oun-i-upa/}}</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 127: Рядок 127:


== Джерела ==
== Джерела ==
* [http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Seriia_Podii_i_liudy_Knyha_27_Koretchuk_Ya_Hantsiuk_P_Komandyry_viddiliv_TV_22_UPA_Chornyi_Lis.pdf «Літопис УПА» Серія «Події і люди». Книга 27. Коретчук Я., Ганцюк П. Командири відділів ТВ 22 УПА «Чорний Ліс».&nbsp;— с. 27.]
* [http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Seriia_Podii_i_liudy_Knyha_27_Koretchuk_Ya_Hantsiuk_P_Komandyry_viddiliv_TV_22_UPA_Chornyi_Lis.pdf «Літопис УПА» Серія «Події і люди». Книга 27. Коретчук Я., Ганцюк П. Командири відділів ТВ 22 УПА «Чорний Ліс».&nbsp;— с. 27.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181018003017/http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Seriia_Podii_i_liudy_Knyha_27_Koretchuk_Ya_Hantsiuk_P_Komandyry_viddiliv_TV_22_UPA_Chornyi_Lis.pdf |date=18 жовтня 2018 }}
* Державний архів СБ України, ф. 2, оп. 90, спр. 66, арк. 108; Арсенич П. Діяльність УПА та збройного підпілля ОУН на Прикарпатті…&nbsp;— С.124.
* Державний архів СБ України, ф. 2, оп. 90, спр. 66, арк. 108; Арсенич П. Діяльність УПА та збройного підпілля ОУН на Прикарпатті…&nbsp;— С.124.
*«Середній Майдан. Історичні нариси. Частина друга. З 1938 до 2010 року». Левицький П. с.Середній Майдан - м. Надвірна, 2009. — с. 35-36.
*«Середній Майдан. Історичні нариси. Частина друга. З 1938 до 2010 року». Левицький П. с.Середній Майдан - м. Надвірна, 2009. — с. 35-36.

Поточна версія на 22:46, 19 лютого 2024

Іван Андрейчук
 Хорунжий
Загальна інформація
Народження1921
Середній Майдан, Надвірнянський район, Івано-Франківська область
Смерть7 жовтня 1946(1946-10-07)
Грушка, Тлумацький район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Псевдо«Вихор»
Військова служба
Приналежність Українська держава (1941)
Вид ЗС УПА ОУН
ФормуванняВО-4 «Говерла»
Війни / битвиДруга Світова війна
Командування
командир сотні «Залізні»
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 1.02.1945

Іван Федорович Андрейчук (Псевдо: «Вихор»; 1921, с. Середній Майдан, Надвірнянський район, Івано-Франківська область — 8 жовтня 1946, с. Грушка, Тлумацький район, Івано-Франківська область) — хорунжий УПА, командир сотні «Залізні» УПА, лицар Бронзового хреста бойової заслуги. Учасник більш як 18 збройних акцій проти військ НКВС.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1921 року у селі Середній Майдан Надвірнянського повіту в сім'ї селян Федора і Василини Андрейчуків. Закінчив народну школу в рідному селі.

В 1938 р. вступив до ОУН(р).[1]

У 1940 р. через скрутне матеріальне становище їде на заробітки в Донбас[2], де працював електриком[3]. Влітку 1941 р. повернувся в рідне село.

В грудні 1941, забраний німецькою окупаційною адміністрацією на примусові роботи в Німеччину. Повернувся звідти влітку 1943 р. і перейшов у підпілля через можливість арешту.

Пройшов військовий вишкіл у с. Білі Ослави Надвірнянського району.[4] Там прийняв присягу біля синьо-жовтого і червоно-чорного прапорів. Воював у курені «Чорного». Завдяки своїм здібностям і відвазі дістав псевдо «Вихор». Згодом його призначили ройовим, а через деякий час чотовим, яким перебував до весни 1945 року. [1]

Стрілець, ройовий, чотовий у сотні «Залізні» ТВ-22 «Чорний ліс» в 19441945 рр.[5]

За відвагу в боях 1 лютого 1945 р. нагороджений КВШ УПА Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги.[6]

Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10 жовтня 1945 р. підвищений до звання булавного з дня наказу.[7]

В грудні 1945 р. призначений командиром сотні «Залізні» куреня «Смертоносці» ТВ-22 «Чорний ліс» ВО-4 «Говерла» УПА-Захід в званні старшого булавного.[8] Сотня в основному оперувала на Тлумаччині, Отинійщині, Коропеччині (Тернопілля), Надвірнянщині і частково у Чорному Лісі. [1] За спогадами Миколи Барчука, колишнього повстанця, політв'язня, жителя Надвірної:

Очоливши сотню, нещадно громив банди НКВД. Дисципліну у сотні тримав залізну. Крім суворої дисципліни, якої додержувався сотенний «Вихор», він ще був великим інтелектуалом, дуже ввічливою людиною. За весь час перебування в сотні я ні разу не чув від командира, щоби він звертався до повстанців на «ти», тільки на «ви» і далі на псевдо. Сотенний «Вихор» не розлучався з Кобзарем Т.Шевченка. Перед сніданком і після вечері, навіть при небезпечних ситуаціях вся сотня ставала на коліна до молитви, за винятком розвідників, стежі і стійкових.[1]

Восени 1946 р. розпускає сотню для того, щоб повстанці невеликими групами перезимували.[2]

Загинув на хуторі Кучерівка поблизу села Грушка Тлумацького району 8 жовтня 1946 р.[9]

За іншими даними (спогади колишнього повстанця Миколи Барчука), «14 жовтня 1946 р. «Вихор» з охороною потрапив у засідку НКВД і загинув геройською смертю, не здавшись живим у руки ворога. Де похований - невідомо. Знаємо лише від одного з стрільців, що його мертвого привезли у тюрму м. Тлумача.» [1]

Наказом ГВШ УПА ч. 1/48 від 12 червня 1948 р. присвоєне звання хорунжого з дня 7 жовтня (посмертно).[10]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

21.11.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Зелена Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 026) переданий Ользі Бевзюк, племінниці Івана Андрейчука — «Вихора».[12]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Левицький, Петро (2009). Середній Майдан. Історичні нариси. Частина друга. З 1938 до 2010 року (українська) . с.Середній Майдан - м.Надвірна. с. с.35-36. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  2. а б Зварчук, О. (2008). Надвірнянщина: хресна дорога народного болю. Івано-Франківськ. с. С. 379, с. 381. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  3. Літопис УПА. Нова серія. Т. Т. 7. Київ–Торонто. 2003. с. С. 308. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  4. Сіщук, М. (2009). Мовою сердець і документів. Дрогобич. с. С. 218. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  5. Романович, О. (2009). Нариси історії села Гостова. Івано-Франківськ. с. С. 77. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  6. Літопис УПА. Основна серія. Т. Т. 3. Торонто. 1978. с. С. 37. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  7. ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 88. — Арк. 1108.
  8. ЦДАГОУ — Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 2961. — Арк. 119.
  9. ЦДАГОУ — Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 2961. — Арк. 118.
  10. ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 258.
  11. Літопис УПА. Основна серія. — Т. 3. — Торонто, 1978. — С. 37 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2022. Процитовано 27 жовтня 2018.
  12. Народна Воля » Свято Михайла увінчане вшануванням повстанців – Лицарів ОУН і УПА. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]