Норик (країна): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м уточнення
Ostap Khanko (обговорення | внесок)
4556 редагувань
 
(Не показані 18 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 24: Рядок 24:
|}
|}


'''Норик''' ({{lang-la|Noricum}})&nbsp;— [[царство]] племені [[тевриски|теврисків]] ([[IV століття до н. е.|IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;]]— [[16 до н. е.|16 р. до н.&nbsp;е.]]) і потім [[Римська імперія|давньоримська]] [[провінція]] між верхньою течією [[Драва|Драви]] і [[Дунай|Дунаєм]] (з [[16 до н. е.|16 р. до н.&nbsp;е.]]<ref name="Онищук">Я. І.&nbsp;Онищук [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Adiu/2010_2.pdf Провінційно-римські культурні впливи та їх роль в етнічній історії Волино-Подільського пограниччя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121004055645/http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Adiu/2010_2.pdf |date=4 жовтня 2012 }} / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Adiu/ Археологія і давня історія України Збірник наукових праць].&nbsp;— 2010, Вип. 2.</ref>&nbsp;— до [[460-ті|460-х]] років). Провінція Норик межувала на сході і південному сході з [[Паннонія|Паннонією]], на заході з [[Реція|Рецією]] і [[Віндоліка|Віндолікою]] (підкорені [[Тиберій|Тиберієм]] в [[15 до н. е.|15 р. до н.&nbsp;е.]]), [[Італія (римська провінція)|Італією]] ({{lang-la|Venetia et Histria}}) на півдні.

'''Норик''' ({{lang-la|Noricum}})&nbsp;— [[царство]] племені [[тевриски|теврисків]] (IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— 16 р. до н.&nbsp;е.) і потім [[Римська імперія|давньоримська]] [[провінція]] між верхньою течією [[Драва|Драви]] і [[Дунай|Дунаєм]] (з 16 р. до н.&nbsp;е.<ref name="Онищук">Я. І.&nbsp;Онищук [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Adiu/2010_2.pdf Провінційно-римські культурні впливи та їх роль в етнічній історії Волино-Подільського пограниччя] / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Adiu/ Археологія і давня історія України Збірник наукових праць].&nbsp;— 2010, Вип. 2. </ref>&nbsp;— до 420&nbsp;р.). Провінція Норик межувала на сході і південному сході з [[Паннонія|Паннонією]], на заході з [[Реція|Рецією]] і [[Віндоліка|Віндолікою]] (підкорені [[Тиберій Клавдій Нерон|Тіберієм]] в 15 р. до н.&nbsp;е.), [[Італія (римська провінція)|Італією]] ({{lang-la|Venetia et Histria}}) на півдні.


Ця територія приблизно відповідає сучасним [[Штирія|Штирії]] і [[Каринтія|Каринтії]] ([[Австрія]]) та прилеглих районів [[Баварія|Баварії]] на схід від річки [[Інн]] ([[Німеччина]]) і [[Словенія|Словенії]].
Ця територія приблизно відповідає сучасним [[Штирія|Штирії]] і [[Каринтія|Каринтії]] ([[Австрія]]) та прилеглих районів [[Баварія|Баварії]] на схід від річки [[Інн]] ([[Німеччина]]) і [[Словенія|Словенії]].


== Древні часи ==
== Царство Норик ==
=== Королівство Норик ===
[[Файл:Kelten_Austria.png|300px|left|thumb|Королівство Норик до завоювання Риму]]
[[Файл:Kelten_Austria.png|300px|left|thumb|Королівство Норик до завоювання Риму]]


=== Суспільство ===
Згідно з латинськими джерелами в IV столітті до н.&nbsp;е. іллірійське плем'я нориків об'єднало під своєю владою кілька [[Кельти|кельтських]], [[Іллірійці|іллірійських племен]] і плем'я [[Венети|венетів]], утворивши власну державу у північно-східних Альпах. Столицею королівства була [[Норея]] (можливо, сучасний [[Клагенфурт]]). У Норика сформувалася своєрідне суспільство, в якому розвинулася змішання кельто-іллірійська [[культура Есте]]. Рівень розвитку античного Норика був досить високий. Тут вживалася своя оригінальна писемність. У Нориці використовувалося венетське і іллірійське алфавітне письмо. Відомо лише два [[божества]] Норика&nbsp;— [[Марс Латобій]] (до римського впливу звався «Великий батько Белін»), який іменувався «великим богом», «царем Туата», і богиня Норей, «велика мати народу».
Згідно з латинськими джерелами в IV столітті до н.&nbsp;е. іллірійське плем'я нориків об'єднало під своєю владою кілька [[Кельти|кельтських]], [[Іллірійці|іллірійських племен]] і плем'я [[Венети|венетів]], утворивши власну державу у північно-східних Альпах. Столицею королівства була [[Норея]] (можливо, сучасний [[Клагенфурт]]).


На теренах Норика розвинулася змішана кельто-іллірійська [[культура Есте]]. Тут вживалася своя оригінальна писемність, а також венетське і іллірійське алфавітне письмо.
Тривалий час державою керували верховні вожді. Справжнім зміцненням та засновником вважається [[Еккеон]], що правив близько 210-180-х роках до н.&nbsp;е. За його правління та наступників (деякий час діяв принцип співволодарства)&nbsp;— Борон й Тінеон&nbsp;— сформовані основи державності. Активно розвивається добування корисних металів з копалень, особливо золота. також, користуючись вигідним географічним становищем, постає торгівля. Норицькі торговці з 186 року до н.&nbsp;е. посідали чільне місто у римській колонії Аквілеї. Водночас за цим царів з Норику були витіснені римські торгівці та копачі золота. Тоді ж починається карбування власної золотої монети за зразком римської. Монетний двір розташовувався в районі сучасного [[Цельє]]. Це так звана східнонорицька монета.


Відомо лише два [[божества]] Норика&nbsp;— «Великий батько Белін», який іменувався «великим богом», «царем Туата», і богиня Норея, «велика мати народу». У римський час поклоніння Беліну трансформувався у культ Марса Латобія.
Починаючи з царя [[Немет (цар)|Немет]]а встановлюються союзницькі стосунки з [[Римська республіка|Римською республікою]]. Перед тим римляни у 129 році до н.&nbsp;е. завдали поразки норикам, але вже у 113 році до н.&nbsp;е. билися разом проти кімвірів та тевтонів. Наступні правителі&nbsp;— Андаманта та Ексінгома (початок I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.) вели подвійну гру, зберігаючи союз з Римом та дотримуючись дружніх відносин з германськими та галльськими племенами. Донька Ексінгома вийшла заміж за короля свевів [[Аріовіста]], а сини Ексінгоми&nbsp;— [[Екрутісур]] (60-45 до н.&nbsp;е.) та [[Воккіон]] (60-45 до н.&nbsp;е.)&nbsp;— підтримали супротивників [[Гай Юлій Цезар|Гая Юлія Цезаря]] під час Галльської війни. Лише після поразки у 51 році до н.&nbsp;е. основних сил галлів Воккіон переходить на бік Цезаря та надсилає 300 кіннотників. Останні брали участь у громадянській війні 49-45 років до н.&nbsp;е. проти помпеянців.


Нориком тривалий час керували верховні вожді. Засновиками державності вважаються [[Еккеон]] (бл. 210–180-х роках до н.&nbsp;е.) і його наступники Борон та Тінеон, що керували як співправителі.
Саме з ім'ям Воккіона пов'язано розквіт держави Норик. Ще у 60 році до н.&nbsp;е. відбив напад дакійського володаря [[Буребіста|Буребісти]] на свої землі. Згодом заснував нову столицю Вірун. Тут засновував новий монетний двір, де почав карбувати також срібну монету (західнонорицька монета). Відроджуються збори знаті на кшталт [[Римський сенат|римського сенату]]. У 45 році до н.&nbsp;е. визнає зверхність Риму.


=== Географія ===
Останній цар [[Гезаторікс]] (ім'я вказує на родинні зв'язки з галльською знатю) спокійно володарював у Норику, продовжуючи практику Воккіона. Перед смертю у 16 році до н.&nbsp;е. заповідає свою країну Римській імперії.
Страбон у своїй "Географії" вказує на наявність в Альпах двох великих груп, які іноді конфліктували між собою — жителів плодючих долин і власне горців, яких він описує як розбійників. Активність останніх згодом дала римлянам привід до підкорення Норику. Говорячи про карнів та таурисків ("деяких з нориків"), він зазначає: <blockquote>Тиберій та брат його Друз протягом однієї літньої кампанії змусили всіх їх припинити свої свавільні набіги, так що вже йде 33-й рік, як вони живуть мирно і релулярно платять данину. </blockquote>Горці вимінювали необхідне продовольство на власні товари — смолу і лучину, воск, мед, сир.


Незважаючи на складні умови для землеробства, розвитку регіону сприяли поклади заліза, золота і кольорових металів. Розвинена металургія сформувалася туту вже у ІІ тисячолітті до н. е.
=== У складі Римської імперії ===

Основним осередком видобутку заліза були гори Ерцберг. В районі сучасного Магдаленсбурга існувало значне поселення, що спеціалізувалося на зброярстві та інших металічних промислах. Звідси вже у ІІ ст. до н. е. високоякісне норицьке залізо та готова зброя широко експортувалися до Римської республіки, а в Аквілеї існувала колонія купців з цієї країни. Водночас, римським купцям і копачам золота працювати в Норику було заборонено. Російський лінгвіст Олександр Черняк стверджує, що саме Норик контролював знаменний «[[Бурштиновий шлях]]»<ref>{{ref-ru}}''Черняк А.&nbsp;Б.'', Тацит о венедах (Germ. 46 : 2) // Вестник древней истории.&nbsp;— {{М.}}, 1991.&nbsp;— №&nbsp;12.&nbsp;— С.56.</ref><ref>О.Гуцуляк, П.Дрогомирецький, Б.Томенчук, [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nikp/2006_2007/Guculiak,Drogomyrecka.pdf Королівство священних вершин (Scando-Slavica у верхньому Подністров'ї)] / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nikp/ Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина» Науковий журнал].&nbsp;— 2006—2007, Вип. 12-13.</ref>.

Таким чином, у царстві накопичується значне багатство, що також сприяє формуванню держави. Зокрема, починається карбування власної золотої монети за зразком римської (так звана східнонорицька монета). Монетний двір розташовувався в районі сучасного [[Цельє]].

Що стосується чисельності населення, то [[Карл Юліус Белох]] аргументував для придунайських територій щільність населення бл. 5 людей на 1 км<small><sup>2</sup></small>. Норик, попри складний рельєф мав перевагу в опадах (700-1200 мм в горах проти 350-500 мм на Паннонській рівнині), а також завдяки розвиненій металообробці. Таким чином, щільність населення могла бути навіть вище середньої, а загальна його чисельність на території понад 50 тис. км<small><sup>2</sup></small> сягати 250-300 тис. осіб<ref>{{Cite book
|title=Die Bevölkerung der griechish-römischen Welt
|last=Beloch
|first=Karl Julius
|year=1886
|publisher=Verlag von Duncker und Humblot
|location=Leiptzig
|pages=463
|language=deutsch
}}</ref>.

=== Відносини з Римською республікою ===
129 році до н. е. римляни завдали поразки норикам, та невдовзі уклали союзницький договір. За царя Немета Рим гарантував королівству захист в обмін на безпеку і поставки зброї. Вже у 113 р. до н. е. консул [[Гней Папірій Карбон (консул 113 року до н. е.)|Гней Папірій Карбон]] вирушив на допомогу Норику у боротьбі з тевтонським вторгненням. У битві під Нореєю германці були розбиті, а цілісність царства — відновлено.

Наступні правителі Норика, Андаманта та Ексінгома (початок I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.) вели подвійну гру, зберігаючи союз з Римом та дотримуючись дружніх відносин з германськими та галльськими племенами. Донька Ексінгома вийшла заміж за короля свевів [[Аріовіст]]а, а сини — [[Екрутісур]] (60–45 до н.&nbsp;е.) та [[Воккіон]] (60–45 до н.&nbsp;е.)&nbsp;— підтримали супротивників [[Гай Юлій Цезар|Гая Юлія Цезаря]] під час Галльської війни. Лише після поразки у 51 році до н.&nbsp;е. основних сил галлів Воккіон переходить на бік Цезаря та надсилає йому 300 кіннотників. Останні брали участь у громадянській війні 49–45 років до н.&nbsp;е. проти помпеянців.

Саме з ім'ям Воккіона пов'язано розквіт держави Норик. Ще у 60 році до н.&nbsp;е. відбив напад дакійського володаря [[Буребіста|Буребісти]]. Згодом заснував нову столицю [[Вірунум]] (район сучасного [[Магдаленсберг|Магдаленсберга]]). Тут він заснував новий монетний двір, де почав карбувати також срібну монету (західнонорицька монета). Відроджуються збори знаті на кшталт [[Римський сенат|римського сенату]]. В 45 році до н.&nbsp;е. Воккіон визнає зверхність Риму.

Останній повновладний цар [[Гезаторікс]] (ім'я вказує на родинні зв'язки з галльською знатю) в цілому продовжував політику Воккіона. Перед смертю у 16 році до н.&nbsp;е. він заповідав свою країну "Римському сенату і народові".

=== Аннексія Римом ===
[[Файл:Roemischeprovinzentrajan.png|thumb|left|275px| Римські провінції під час Траяна (117&nbsp;р. н.&nbsp;е.)]]
[[Файл:Roemischeprovinzentrajan.png|thumb|left|275px| Римські провінції під час Траяна (117&nbsp;р. н.&nbsp;е.)]]
Зацікавленість Риму у приєднанні Норика мала низку причин. Як вказує Страбон, існувала потреба умиротворення гірських племен. Окрім того, посилення [[Германці|германських]] племенних союзів створювало загрозу як окупації союзного царства, так і створення антиримської коаліції з дунайськими племенами (чого в Римі особливо остерігалися під час [[Іллірійські війни|Іллірійського повстання]] 6-9 рр.). Певну роль відігравали і економічні мотиви: Норик мав поклади золота і, до того ж, накопичував мав переваги у торгівля завдяки експорту металлів та зброї.
В 18 р. до н.&nbsp;е. [[Август]] провів чергову чистку сенату, скоротивши число до 600, і продовжив свої повноваження [[принцепс]]а<ref>Dio Cass., 54, 13-14</ref>. Він наблизив до себе [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберія]] і [[Децим Клавдій Друз|Друза]], а [[Агріппа|Агріппу]] відправив в Сирію для контролю за процесами, що відбувалися на Сході<ref>Dio Cass., 54, 19</ref>. Після складних внутрішніх реформ Август приступив до реалізації нових експансіоністських планів, що стосувалися формування дунайського напрямку. В районі альпійських перевалів римські армії були задіяні в операціях по приборканню місцевих племен. Командував армією [[Публій Сілій Нерва|Публій Сілій]], [[консул]] 20 р. до н.&nbsp;е., [[намісник]] об'єднаного Іллірика, який скорив паннонців і нориків<ref>Бандровський О. Г. [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/karpatyka/2010_39/5Bandrovskiy.pdf Формування зовнішньополітичного курсу Римської імперії в кінці І ст. до н.е] / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/karpatyka/ Карпатика Збірник наукових праць].&nbsp;— 2010, Вип. 39.</ref>. Результатом цієї кампанії стало утворення в 16 р. до н.&nbsp;е. римської провінції Норик<ref>Dio Cass., 54, 20</ref>.<br/> В наступному році, після битви у Боденського озера, Тиберієм і Друзом були підкорені племена ретів і вінделіків<ref>Dio Cass., 54, 22</ref>. На їхніх землях була утворена провінція [[Реція]]. Таким чином був створений плацдарм для наступу до Дунаю.


У 17-16 р. до н. е. намісник [[Іллірик (римська провінція)|Іллірика]] [[Публій Сілій Нерва (консул 20 до н. е.)|Публій Сілій Нерва]] здійснив похід проти альпійських племен. Тоді ж [[Тиберій]] та Друз підкорили ретів та вінделіків, утворивши провінцію [[Реція]]. Норик опинився в оточенні римських володінь, тож передача царства Римові гарантувало його елітам безпеку.
Її столицею стала [[Віндобона]] (сучасний [[Відень]]). Бизько 40 року, під час правління [[Клавдій|Клавдія]], Норик оголошується імператорською провінцією, а столиця повертається до міста Вірун. Лише за правління [[Марк Аврелій|Марка Аврелія]] переходить у статус звичайної римської провінції з новим перенесенням столиці до Віндобони. Як провінція Норик проіснував аж до розпаду [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]], коли був захоплений при вторгненні з півночі, з території сучасної [[Чехія|Чехії]], німецькими племенами [[Герули|герулів]], [[Алемани|алеманів]], [[Тюринги|тюрингів]] і [[Руги|ругів]].


У складі Імперії Норик зберігав вільний статус, фактично лишався трибутним царством. Повноцінною провінцією ця територія стала на початку 40-х років І ст. у рамках політики імператора [[Клавдій|Клавдія]] по інкорпорації залежних територій у склад Римської держави (тоді ж було скасовано державність [[Мавретанія|Мавретанії]] та залишків [[Одриське царство|Фракійського царства]]).
Митний округ Іллірик ({{lang-la|Illirici fructum}}) об'єднував Рецію, Норик, Далмацію, Паннонію, Дакію, Мезію та Фракію.<ref>{{ref-ru}}''Сон Н.&nbsp;А.'', Тира римського времени / Н.&nbsp;А.&nbsp;Сон.&nbsp;— {{К.}}: [[Наукова думка]], 1993.&nbsp;— С. 50, 156 с.</ref>

== Провінція Норик ==

=== Утворення та розвиток ===
Аннексія царства та створення провінції зберігало привілеї місцевої аристократії. Незмінною лишилася і столиця, місто [[Вірунум]]. Норик став імператорською провінцією і управлявся прокуратором зі стану вершників. Основні центри провінції (Вірунум, Агунтум, Ювавум, Целея) одразу ж отримали права муніципія. Це могло бути частиною угоди між Римом та тубільною елітою, адже навіть у розвиненій та романізованій [[Тарраконська Іспанія|Іспанії]] більшість громад отримали відповідний статус на 30 років пізніше.

Норик не лишився осторонь економічного та демографічного піднесення європейських провінцій у І-ІІ ст. та загалом наслідки римського панування (романізація, урбанізація, громадське будівництво) тут були значно скромнішими, ніж в інших дунайських провінціях. У Норику домінувало дрібне землеволодіння, тоді як власники вілл не були настільки численними, щоб дозволити собі грандіозні споруди. Но навіть столиця Вірунум так і не знайшла змоги замостити вулиці міста каменем.

Виходячи з оцінок МакЕведі та Джонса для цілої Австрії бл. 200 року<ref>{{Cite book
|title=Atlas of World Population History
|last=Colin McEvedy
|first=Richard Jones
|year=1978
|publisher=Penguin Books LTD
|location=London
|pages=89
|language=english
|isbn=0-87196-402-3
}}</ref>, населення Норика в римський період могло складати бл. 400-500 тисяч людей, тобто майже удвічі більше, ніж у царський період. Найбільший прогрес відбувся у придунайській частині провінції: поблизу військових гарнізонів утворювалися поселення з ремісників, співмешканок солдат. Самі солдати після служби засновували дрібні господарства.

Після вторгнення маркоманнів у 167-168 рр. [[Марк Аврелій]] реорганізував управління. Тепер Нориком керували пропретори, які за сумісництвом ставали легатами новоствореного [[Legio II Italica]]. Центр легіону, Лауріакум, стає столицею провінції.

Криза ІІІ ст. зачепила Норик менше, ніж сусідні провінції, [[Реція|Рецію]] та [[Паннонія|Паннонію]]. Втім, близько 275 р. алеманнам вдалося пройти всю провінцію і зруйнувати альпійське місто Агунтум.

Під час адміністративної реформи [[Діоклетіан|Діоклетіана]] Норик було поділено на дві частини — Норик Ріпенсе (Noricum ripense, буквально "прирічний"), та Норик Медітерранеум (Noricum mediterraneum, "середземний"). Їх столицями стали, відповідно, Лауріакум та Вірунум.

Обидві провінції були віднесені до діоцезу Іллирик преторіанської префектури Італія. Також Діоклетіан створив новий легіон, [[Legio I Noricorum]].

=== Занепад ===
Хоча війська стримували атаки германців на кордонах до кінця IV століття, становище населення дуже погіршилось через довготривалі зміни клімату. На зміну римському кліматичному оптимуму, у Центральній Європі розпочався холодний і вологий період. На відповідній території це призвело до неврожаїв, загибелі свійських тварин, голоду та епідемій у періоди 326-340, 349-360, 368-370, 388-390 [https://www.derstandard.at/story/2000142431302/politikerversprechen-einst-und-jetzt-eine-archaeologische-annaeherung років].

На початку V ст. прикордонні гарнізони були зменшені для забезпечення кращої оборони Італії. Але й ці війська населенню було усе важче підтримувати. Приблизно у 430/431 роках у Норику спалахнуло повстання через високі податки. Виступ було жорстоко придушено військами Аеція.

У 433 р. гірський Норик прийняв велику кількість втікачів зі спустошеноі гуннами [[Паннонія|Паннонії]]. В середині V ст. його столиця переноситься з Вірунуму до Теурнії.

У 439 р. через остаточну втрату відносно багатих [[Африка (римська провінція)|африканських провінцій]], Рим знову послабив свою військову присутність на Дунаї. Остаточно війська в Норику були розпущені наприкінці 460-х років. Безпеку вдається підтримувати завдяки зусиллям абата [[Северин Норицький|Северина]], який проводив перемовини з ругіями та іншими племенами, що жили на північ від Дунаю.

У 488 році [[Одоакр]] наказує мешканцям північної провінції Ріпенсе звільнити землі для того, щоб оселити на них герулів та ругів. Цей наказ було здійснено лише частково, про що свідчать рето-романські імена і надписи наступних століть. До [[Королівство остготів|Королівства остготів]] Норик входить автоматично, визнаючи владу в Римі.

=== Римські міста ===
'''Вірунум.''' Столиця царства і провінції до сер. ІІ ст. Клавдій надав місту права муніципія і побудував тут театр. Місто мало форум, капітолій і терми, але обходилося без водогону. Площа - 47 га<ref name=":0">{{Cite book
|title=An urban geography of the Roman World
|last=Hanson
|first=J. W.
|year=2016
|publisher=Archeopress
|location=Oxford
|pages=718-723
|language=english
|isbn=978 1 78491 473 8
}}</ref>. Амфітеатр на 5 тис. глядачів.

'''Лауріакум.''' До 175 р. - містечко на переправі через ріку Еннс. Згодом - центр Legio II Italica та столиця провінції. При цьому лишився невеликим містом.

'''Овілава''' ([[Вельс (місто)|Вельс]]). Найбільше місто Норика. Статус муніципія від [[Адріан|Адріана]], колонії - від [[Каракалла|Каракалли]]. Овілава мала водогін та невеликий амфітеатр. Площа - 83-90 га<ref name=":0" />. Населення - максимум 12-14 тис. осіб.

'''Флавія Сольва.''' Права муніципія отримав від [[Веспасіан|Веспасіана]], колонії - від Адріана. Амфітеатр ІІ ст. на 3,5 тис. глядачів. Площа міста - 17 га. Населення до 3 тис. [https://www.derstandard.at/story/2000127805811/flavia-solva-steueroase-im-schatten-von-grabhuegeln осіб].

'''Целея.''' Торговий центр на шляхах до Паннонії та Італії. Права муніципія отримало за Клавдія. Центр культу Марса<ref name=":0" />.

'''Агунтум.''' Римське місто неподалік від старого поселення (оппідума).  Отримав римських поселенців та права муніципія за Клавдія. Мав базиліку, форум та розкішні терми часів Тиберія з кількома мармуровими басейнами. Поблизу Агунтума знайдено рештки вілли площею 3 тис. м<sup><small>2</small></sup>.

'''Ювавум''' ([[Зальцбург]]). Заснований у 45 р. н. е. на місці кельтського поселення. Місто отримало регулярний план, колоністів і права муніципія<ref name=":0" />.

'''Цетіум''' ([[Санкт-Пельтен]]) - військове поселення. Статус муніципія отримав від Адріана. Зруйнований під час Маркомманських воєн і згодом відновлений<ref name=":0" />.

'''Теурнія.''' Заснована Клавдієм і одразу отримала статус муніципія. Площа 8 га. Місто мало капітолій, форум, базиліку, терми і кілька храмів<ref name=":0" />.

== Використання топоніма ==
Як топонім та етнонім слова "норик", "норики" використовуються до кінця середніх віків. Зокрема, норики згадуються в [[Повість временних літ|Повісті временних літ]]:


{{Історія Австрії}}
{{Історія Австрії}}
[[Файл:The_Roman_Empire_ca_400_AD.png|thumb|left|275px|Провінції і єпархії Римської імперії у 400&nbsp;р.]]
[[Файл:The_Roman_Empire_ca_400_AD.png|thumb|left|275px|Провінції і єпархії Римської імперії у 400&nbsp;р.]]
У 408&nbsp;р. територія завойована [[Аларіх I|Аларіхом I]], наприкінці V століття&nbsp;— [[остготи|остготами]].<br/>

Норики згадуються в [[ПВЛ]]:


{{text|"По раздрушеніи же столпа и по раздЂлении языкъ, прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныя страны; Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемЂи '''Норци''', иже суть СловенЂ."<ref>{{ref-ru}}[http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ]. ПСРЛ.&nbsp;— Т. 2. Ипатьевская летопись.&nbsp;— {{СПб.}}, 1908.&nbsp;— Стлб. 1-21. // «Ізборник» </ref> }}
{{text|"По раздрушеніи же столпа и по раздЂлении языкъ, прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныя страны; Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемЂи '''Норци''', иже суть СловенЂ."<ref>{{ref-ru}}[http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ]. ПСРЛ.&nbsp;— Т. 2. Ипатьевская летопись.&nbsp;— {{СПб.}}, 1908.&nbsp;— Стлб. 1-21. // «Ізборник» </ref> }}
Рядок 62: Рядок 155:
Цей напис вигравіюваний на мармуровій плиті, встановленій у катакомбах «Монашої Гори» колишнього м. [[Ювавум]]а {{lang-la|Claudium Iuvavum}} (нині [[Зальцбург]])&nbsp;— фортеці в провінції Норик. <br/>
Цей напис вигравіюваний на мармуровій плиті, встановленій у катакомбах «Монашої Гори» колишнього м. [[Ювавум]]а {{lang-la|Claudium Iuvavum}} (нині [[Зальцбург]])&nbsp;— фортеці в провінції Норик. <br/>


Існує теорія [[Трубачов Олег Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Трубачова]] про [[Прабатьківщина слов'ян|прабатьківщину слов'ян]] на Середньому Дунаї, в Західному Норику<ref>{{ref-ru}}''Трубачев О.&nbsp;Н.'', Этногенез и культура древнейших славян: Лингвистические исследования / 2-е изд., дополн..&nbsp;— {{М.}}: [[Наука (видавництво)|Наука]], 2003.&nbsp;— С.389.</ref>. Черняк А. Б. стверджує, що саме Норик контролював знаменний «[[Бурштиновий шлях]]», що починався на північному сході сучасної [[Італія|Італії]], в [[Аквілея|Аквілеї]]<ref>{{ref-ru}}''Черняк А.&nbsp;Б.'', Тацит о венедах (Germ. 46 : 2) // Вестник древней истории.&nbsp;— {{М.}}, 1991.&nbsp;— №&nbsp;12.&nbsp;— С.56.</ref><ref>О.Гуцуляк, П.Дрогомирецький, Б.Томенчук, [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nikp/2006_2007/Guculiak,Drogomyrecka.pdf Королівство священних вершин (Scando-Slavica у верхньому Подністров'ї)] / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nikp/ Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина» Науковий журнал].&nbsp;— 2006—2007, Вип. 12-13.</ref>.<br/>
Існує теорія [[Трубачов Олег Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Трубачова]] про [[Прабатьківщина слов'ян|прабатьківщину слов'ян]] на Середньому Дунаї, в Західному Норику<ref>{{ref-ru}}''Трубачев О.&nbsp;Н.'', Этногенез и культура древнейших славян: Лингвистические исследования / 2-е изд., дополн..&nbsp;— {{М.}}: [[Наука (видавництво)|Наука]], 2003.&nbsp;— С.389.</ref>. [[Гальштатська культура]] в етнічному відношенні вважається також культурою нориків.<ref>Словник-довідник з археології / Під ред. Н.&nbsp;О.&nbsp;Гаврилюк.&nbsp;— К., 1996</ref>

[[Гальштатська культура]] в етнічному відношенні вважається також культурою нориків.<ref>Словник-довідник з археології / Під ред. Н.&nbsp;О.&nbsp;Гаврилюк.&nbsp;— К., 1996</ref>


== Новий час ==
== Новий час ==
У 1919 році останній [[прем'єр-міністр]] [[Австро-угорська імперія|імператорської Австрії]]&nbsp;— [[Хайнрік Ламаск]] ({{lang-en|Heinrich Lammasch}})&nbsp;— висував ідею, щоб дати молодій республіці назву «Norische Republik» або «Noric Republic»<ref>Anna Maria Drabek, Der Österreichbegriff und sein Wandel im Lauf der Geschichte, in: Marktgemeinde Neuhofen/Ybbs (ed.): Ostarrichi Gedenkstätte Neuhofen/Ybbs, no date (1980), pp. 32–4</ref>, оскільки древні кордони були аналогічні новим, територія на той час, не хотіла вважати себе спадкоємцем [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]], а бути незалежною, нейтральною і мирною державою<ref>[http://www.austria-lexikon.at/af/AEIOU/Lammasch%2C_Heinrich Dieter Köberl, Zum Wohle Österreichs. Vor 90 Jahren starb Heinrich Lammasch], в: Die Furche, 18 February 2010</ref>.
У 1919 році останній [[прем'єр-міністр]] [[Австро-угорська імперія|імператорської Австрії]]&nbsp;— [[Гайнрік Ламаск]] ({{lang-en|Heinrich Lammasch}})&nbsp;— висував ідею, щоб дати молодій республіці назву «Norische Republik» або «Noric Republic»<ref>Anna Maria Drabek, Der Österreichbegriff und sein Wandel im Lauf der Geschichte, in: Marktgemeinde Neuhofen/Ybbs (ed.): Ostarrichi Gedenkstätte Neuhofen/Ybbs, no date (1980), pp. 32–4</ref>, оскільки древні кордони були аналогічні новим, територія на той час, не хотіла вважати себе спадкоємцем [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]], а бути незалежною, нейтральною і мирною державою<ref>[http://www.austria-lexikon.at/af/AEIOU/Lammasch%2C_Heinrich Dieter Köberl, Zum Wohle Österreichs. Vor 90 Jahren starb Heinrich Lammasch] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111009062739/http://www.austria-lexikon.at/af/AEIOU/Lammasch,_Heinrich |date=9 жовтня 2011 }}, в: Die Furche, 18 February 2010</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 85: Рядок 176:
* [[Паннонські русини]]
* [[Паннонські русини]]
* [[Етногенез слов'ян]]
* [[Етногенез слов'ян]]
* {{iw|3=de|4=Liste der Kastelle in Noricum und Oberpannonien|Список військових таборів в Норику і Паннонії}}


{{Div col end}}
{{Div col end}}
Рядок 100: Рядок 192:


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/karpatyka/2010_39/5Bandrovskiy.pdf Формування зовнішньополітичного курсу Римської імперії в кінці І ст. до н.&nbsp;е.]
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/karpatyka/2010_39/5Bandrovskiy.pdf Формування зовнішньополітичного курсу Римської імперії в кінці І ст. до н.&nbsp;е.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812235015/http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/karpatyka/2010_39/5Bandrovskiy.pdf |date=12 серпня 2011 }}
* {{ref-de}}[http://www.imperiumromanum.com/geografie/provinzen/noricum_01.htm Римська провінція Норик]
* {{ref-de}}[http://www.imperiumromanum.com/geografie/provinzen/noricum_01.htm Римська провінція Норик] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101124133052/http://imperiumromanum.com/geografie/provinzen/noricum_01.htm |date=24 листопада 2010 }}
* [https://web.archive.org/web/20071009113141/http://www.wagna.at/flaviasolva/sites/flavia2.html Схема доріг Норику]
* [https://web.archive.org/web/20071009113141/http://www.wagna.at/flaviasolva/sites/flavia2.html Схема доріг Норику]
* {{ref-ru}}[http://coollib.com/b/264308/read А.&nbsp;В.&nbsp;Воронцов, «Тайна Графенштайнской надписи», изд. «Вече», г. Москва] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141111115505/http://coollib.com/b/264308/read |date=11 листопада 2014 }}
* {{ref-de}}[[:de:Liste der Kastelle in Noricum und Oberpannonien|Список військових таборів в Норику і Паннонії]]
* {{ref-ru}}''[[Кузьмін Аполлон Григорович|Кузьмин А.&nbsp;Г.]]'' [http://www.zlev.ru/59_45.htm Из предыстории народов Европы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100223113530/http://www.zlev.ru/59_45.htm |date=23 лютого 2010 }} // журнал «Золотой Лев»
* {{ref-ru}}[http://coollib.com/b/264308/read А.&nbsp;В.&nbsp;Воронцов, «Тайна Графенштайнской надписи», изд. «Вече», г. Москва]
* {{ref-ru}}''[[Кузьмін Аполлон Григорович|Кузьмин А.&nbsp;Г.]]'' [http://www.zlev.ru/59_45.htm Из предыстории народов Европы] // журнал «Золотой Лев»


{{Провінції Риму}}
{{Провінції Риму}}
Рядок 112: Рядок 203:
{{DEFAULTSORT:Норик}}
{{DEFAULTSORT:Норик}}
[[Категорія:Римські провінції]]
[[Категорія:Римські провінції]]
[[Категорія:Історія Австрії]]
[[Категорія:Стародавня Австрія]]
[[Категорія:Історія Тіролю]]
[[Категорія:Історія Тіролю]]

Поточна версія на 08:08, 7 травня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Норик (значення).
Регіони древньої «Римської імперії»
Норик

Розташування на південь від верхньої течії Дунаю
Окрема держава: IV століття до н. е. — 16 до н. е.
Римська провінція: 16 до н. е. — 476 н.е
Населення Кельти, Норики, іллірійці, Тевриски, Ambisonti, Sevati, Laianci, Ambitravi, ambil, Uberach

Норик (лат. Noricum) — царство племені теврисків (IV ст. до н. е. — 16 р. до н. е.) і потім давньоримська провінція між верхньою течією Драви і Дунаєм (з 16 р. до н. е.[1] — до 460-х років). Провінція Норик межувала на сході і південному сході з Паннонією, на заході з Рецією і Віндолікою (підкорені Тиберієм в 15 р. до н. е.), Італією (лат. Venetia et Histria) на півдні.

Ця територія приблизно відповідає сучасним Штирії і Каринтії (Австрія) та прилеглих районів Баварії на схід від річки Інн (Німеччина) і Словенії.

Царство Норик

[ред. | ред. код]
Королівство Норик до завоювання Риму

Суспільство

[ред. | ред. код]

Згідно з латинськими джерелами в IV столітті до н. е. іллірійське плем'я нориків об'єднало під своєю владою кілька кельтських, іллірійських племен і плем'я венетів, утворивши власну державу у північно-східних Альпах. Столицею королівства була Норея (можливо, сучасний Клагенфурт).

На теренах Норика розвинулася змішана кельто-іллірійська культура Есте. Тут вживалася своя оригінальна писемність, а також венетське і іллірійське алфавітне письмо.

Відомо лише два божества Норика — «Великий батько Белін», який іменувався «великим богом», «царем Туата», і богиня Норея, «велика мати народу». У римський час поклоніння Беліну трансформувався у культ Марса Латобія.

Нориком тривалий час керували верховні вожді. Засновиками державності вважаються Еккеон (бл. 210–180-х роках до н. е.) і його наступники Борон та Тінеон, що керували як співправителі.

Географія

[ред. | ред. код]

Страбон у своїй "Географії" вказує на наявність в Альпах двох великих груп, які іноді конфліктували між собою — жителів плодючих долин і власне горців, яких він описує як розбійників. Активність останніх згодом дала римлянам привід до підкорення Норику. Говорячи про карнів та таурисків ("деяких з нориків"), він зазначає:

Тиберій та брат його Друз протягом однієї літньої кампанії змусили всіх їх припинити свої свавільні набіги, так що вже йде 33-й рік, як вони живуть мирно і релулярно платять данину.

Горці вимінювали необхідне продовольство на власні товари — смолу і лучину, воск, мед, сир.

Незважаючи на складні умови для землеробства, розвитку регіону сприяли поклади заліза, золота і кольорових металів. Розвинена металургія сформувалася туту вже у ІІ тисячолітті до н. е.

Основним осередком видобутку заліза були гори Ерцберг. В районі сучасного Магдаленсбурга існувало значне поселення, що спеціалізувалося на зброярстві та інших металічних промислах. Звідси вже у ІІ ст. до н. е. високоякісне норицьке залізо та готова зброя широко експортувалися до Римської республіки, а в Аквілеї існувала колонія купців з цієї країни. Водночас, римським купцям і копачам золота працювати в Норику було заборонено. Російський лінгвіст Олександр Черняк стверджує, що саме Норик контролював знаменний «Бурштиновий шлях»[2][3].

Таким чином, у царстві накопичується значне багатство, що також сприяє формуванню держави. Зокрема, починається карбування власної золотої монети за зразком римської (так звана східнонорицька монета). Монетний двір розташовувався в районі сучасного Цельє.

Що стосується чисельності населення, то Карл Юліус Белох аргументував для придунайських територій щільність населення бл. 5 людей на 1 км2. Норик, попри складний рельєф мав перевагу в опадах (700-1200 мм в горах проти 350-500 мм на Паннонській рівнині), а також завдяки розвиненій металообробці. Таким чином, щільність населення могла бути навіть вище середньої, а загальна його чисельність на території понад 50 тис. км2 сягати 250-300 тис. осіб[4].

Відносини з Римською республікою

[ред. | ред. код]

129 році до н. е. римляни завдали поразки норикам, та невдовзі уклали союзницький договір. За царя Немета Рим гарантував королівству захист в обмін на безпеку і поставки зброї. Вже у 113 р. до н. е. консул Гней Папірій Карбон вирушив на допомогу Норику у боротьбі з тевтонським вторгненням. У битві під Нореєю германці були розбиті, а цілісність царства — відновлено.

Наступні правителі Норика, Андаманта та Ексінгома (початок I ст. до н. е.) вели подвійну гру, зберігаючи союз з Римом та дотримуючись дружніх відносин з германськими та галльськими племенами. Донька Ексінгома вийшла заміж за короля свевів Аріовіста, а сини — Екрутісур (60–45 до н. е.) та Воккіон (60–45 до н. е.) — підтримали супротивників Гая Юлія Цезаря під час Галльської війни. Лише після поразки у 51 році до н. е. основних сил галлів Воккіон переходить на бік Цезаря та надсилає йому 300 кіннотників. Останні брали участь у громадянській війні 49–45 років до н. е. проти помпеянців.

Саме з ім'ям Воккіона пов'язано розквіт держави Норик. Ще у 60 році до н. е. відбив напад дакійського володаря Буребісти. Згодом заснував нову столицю Вірунум (район сучасного Магдаленсберга). Тут він заснував новий монетний двір, де почав карбувати також срібну монету (західнонорицька монета). Відроджуються збори знаті на кшталт римського сенату. В 45 році до н. е. Воккіон визнає зверхність Риму.

Останній повновладний цар Гезаторікс (ім'я вказує на родинні зв'язки з галльською знатю) в цілому продовжував політику Воккіона. Перед смертю у 16 році до н. е. він заповідав свою країну "Римському сенату і народові".

Аннексія Римом

[ред. | ред. код]
Римські провінції під час Траяна (117 р. н. е.)

Зацікавленість Риму у приєднанні Норика мала низку причин. Як вказує Страбон, існувала потреба умиротворення гірських племен. Окрім того, посилення германських племенних союзів створювало загрозу як окупації союзного царства, так і створення антиримської коаліції з дунайськими племенами (чого в Римі особливо остерігалися під час Іллірійського повстання 6-9 рр.). Певну роль відігравали і економічні мотиви: Норик мав поклади золота і, до того ж, накопичував мав переваги у торгівля завдяки експорту металлів та зброї.

У 17-16 р. до н. е. намісник Іллірика Публій Сілій Нерва здійснив похід проти альпійських племен. Тоді ж Тиберій та Друз підкорили ретів та вінделіків, утворивши провінцію Реція. Норик опинився в оточенні римських володінь, тож передача царства Римові гарантувало його елітам безпеку.

У складі Імперії Норик зберігав вільний статус, фактично лишався трибутним царством. Повноцінною провінцією ця територія стала на початку 40-х років І ст. у рамках політики імператора Клавдія по інкорпорації залежних територій у склад Римської держави (тоді ж було скасовано державність Мавретанії та залишків Фракійського царства).

Провінція Норик

[ред. | ред. код]

Утворення та розвиток

[ред. | ред. код]

Аннексія царства та створення провінції зберігало привілеї місцевої аристократії. Незмінною лишилася і столиця, місто Вірунум. Норик став імператорською провінцією і управлявся прокуратором зі стану вершників. Основні центри провінції (Вірунум, Агунтум, Ювавум, Целея) одразу ж отримали права муніципія. Це могло бути частиною угоди між Римом та тубільною елітою, адже навіть у розвиненій та романізованій Іспанії більшість громад отримали відповідний статус на 30 років пізніше.

Норик не лишився осторонь економічного та демографічного піднесення європейських провінцій у І-ІІ ст. та загалом наслідки римського панування (романізація, урбанізація, громадське будівництво) тут були значно скромнішими, ніж в інших дунайських провінціях. У Норику домінувало дрібне землеволодіння, тоді як власники вілл не були настільки численними, щоб дозволити собі грандіозні споруди. Но навіть столиця Вірунум так і не знайшла змоги замостити вулиці міста каменем.

Виходячи з оцінок МакЕведі та Джонса для цілої Австрії бл. 200 року[5], населення Норика в римський період могло складати бл. 400-500 тисяч людей, тобто майже удвічі більше, ніж у царський період. Найбільший прогрес відбувся у придунайській частині провінції: поблизу військових гарнізонів утворювалися поселення з ремісників, співмешканок солдат. Самі солдати після служби засновували дрібні господарства.

Після вторгнення маркоманнів у 167-168 рр. Марк Аврелій реорганізував управління. Тепер Нориком керували пропретори, які за сумісництвом ставали легатами новоствореного Legio II Italica. Центр легіону, Лауріакум, стає столицею провінції.

Криза ІІІ ст. зачепила Норик менше, ніж сусідні провінції, Рецію та Паннонію. Втім, близько 275 р. алеманнам вдалося пройти всю провінцію і зруйнувати альпійське місто Агунтум.

Під час адміністративної реформи Діоклетіана Норик було поділено на дві частини — Норик Ріпенсе (Noricum ripense, буквально "прирічний"), та Норик Медітерранеум (Noricum mediterraneum, "середземний"). Їх столицями стали, відповідно, Лауріакум та Вірунум.

Обидві провінції були віднесені до діоцезу Іллирик преторіанської префектури Італія. Також Діоклетіан створив новий легіон, Legio I Noricorum.

Занепад

[ред. | ред. код]

Хоча війська стримували атаки германців на кордонах до кінця IV століття, становище населення дуже погіршилось через довготривалі зміни клімату. На зміну римському кліматичному оптимуму, у Центральній Європі розпочався холодний і вологий період. На відповідній території це призвело до неврожаїв, загибелі свійських тварин, голоду та епідемій у періоди 326-340, 349-360, 368-370, 388-390 років.

На початку V ст. прикордонні гарнізони були зменшені для забезпечення кращої оборони Італії. Але й ці війська населенню було усе важче підтримувати. Приблизно у 430/431 роках у Норику спалахнуло повстання через високі податки. Виступ було жорстоко придушено військами Аеція.

У 433 р. гірський Норик прийняв велику кількість втікачів зі спустошеноі гуннами Паннонії. В середині V ст. його столиця переноситься з Вірунуму до Теурнії.

У 439 р. через остаточну втрату відносно багатих африканських провінцій, Рим знову послабив свою військову присутність на Дунаї. Остаточно війська в Норику були розпущені наприкінці 460-х років. Безпеку вдається підтримувати завдяки зусиллям абата Северина, який проводив перемовини з ругіями та іншими племенами, що жили на північ від Дунаю.

У 488 році Одоакр наказує мешканцям північної провінції Ріпенсе звільнити землі для того, щоб оселити на них герулів та ругів. Цей наказ було здійснено лише частково, про що свідчать рето-романські імена і надписи наступних століть. До Королівства остготів Норик входить автоматично, визнаючи владу в Римі.

Римські міста

[ред. | ред. код]

Вірунум. Столиця царства і провінції до сер. ІІ ст. Клавдій надав місту права муніципія і побудував тут театр. Місто мало форум, капітолій і терми, але обходилося без водогону. Площа - 47 га[6]. Амфітеатр на 5 тис. глядачів.

Лауріакум. До 175 р. - містечко на переправі через ріку Еннс. Згодом - центр Legio II Italica та столиця провінції. При цьому лишився невеликим містом.

Овілава (Вельс). Найбільше місто Норика. Статус муніципія від Адріана, колонії - від Каракалли. Овілава мала водогін та невеликий амфітеатр. Площа - 83-90 га[6]. Населення - максимум 12-14 тис. осіб.

Флавія Сольва. Права муніципія отримав від Веспасіана, колонії - від Адріана. Амфітеатр ІІ ст. на 3,5 тис. глядачів. Площа міста - 17 га. Населення до 3 тис. осіб.

Целея. Торговий центр на шляхах до Паннонії та Італії. Права муніципія отримало за Клавдія. Центр культу Марса[6].

Агунтум. Римське місто неподалік від старого поселення (оппідума).  Отримав римських поселенців та права муніципія за Клавдія. Мав базиліку, форум та розкішні терми часів Тиберія з кількома мармуровими басейнами. Поблизу Агунтума знайдено рештки вілли площею 3 тис. м2.

Ювавум (Зальцбург). Заснований у 45 р. н. е. на місці кельтського поселення. Місто отримало регулярний план, колоністів і права муніципія[6].

Цетіум (Санкт-Пельтен) - військове поселення. Статус муніципія отримав від Адріана. Зруйнований під час Маркомманських воєн і згодом відновлений[6].

Теурнія. Заснована Клавдієм і одразу отримала статус муніципія. Площа 8 га. Місто мало капітолій, форум, базиліку, терми і кілька храмів[6].

Використання топоніма

[ред. | ред. код]

Як топонім та етнонім слова "норик", "норики" використовуються до кінця середніх віків. Зокрема, норики згадуються в Повісті временних літ:

Історія Австрії
Галльштаттська культура
Доісторична Австрія
Римські провінції
(Норик • Реція)
Карантанія
Східна марка
Герцогство Австрія
Ерцгерцогство Австрія
Священна Римська імперія
(Габсбурзька монархія)
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
(Цислейтанія)
Німецька Австрія
Перша Австрійська Республіка
Федеративна держава Австрія
Аншлюс
Австрія у часи націонал-соціалізму
Окупація Австрії союзниками
Австрійська Республіка
Портал «Австрія»
Провінції і єпархії Римської імперії у 400 р.
"По раздрушеніи же столпа и по раздЂлении языкъ, прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныя страны; Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемЂи Норци, иже суть СловенЂ."[7]

Норик згадується і у іншому літописі:

“Року Божого 477 Одоацер, король Рутенів, Гепідів, Готів, Унгарів та Герулів, виступаючи проти церкви божої, благочестивого Максима з його 50 учнями, що молилися з ним в цій печері, за сповідання віри жорстоко мучено та скинуто вниз, а провінцію Норикум мечем і вогнем спустошивши”[8].

Цей напис вигравіюваний на мармуровій плиті, встановленій у катакомбах «Монашої Гори» колишнього м. Ювавума лат. Claudium Iuvavum (нині Зальцбург) — фортеці в провінції Норик.

Існує теорія О. М. Трубачова про прабатьківщину слов'ян на Середньому Дунаї, в Західному Норику[9]. Гальштатська культура в етнічному відношенні вважається також культурою нориків.[10]

Новий час

[ред. | ред. код]

У 1919 році останній прем'єр-міністр імператорської Австрії — Гайнрік Ламаск (англ. Heinrich Lammasch) — висував ідею, щоб дати молодій республіці назву «Norische Republik» або «Noric Republic»[11], оскільки древні кордони були аналогічні новим, територія на той час, не хотіла вважати себе спадкоємцем Габсбурзької монархії, а бути незалежною, нейтральною і мирною державою[12].

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Норик

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Я. І. Онищук Провінційно-римські культурні впливи та їх роль в етнічній історії Волино-Подільського пограниччя [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.] / Археологія і давня історія України Збірник наукових праць. — 2010, Вип. 2.
  2. ↑ (рос.)Черняк А. Б., Тацит о венедах (Germ. 46 : 2) // Вестник древней истории. — М., 1991. — № 12. — С.56.
  3. ↑ О.Гуцуляк, П.Дрогомирецький, Б.Томенчук, Королівство священних вершин (Scando-Slavica у верхньому Подністров'ї) / Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина» Науковий журнал. — 2006—2007, Вип. 12-13.
  4. ↑ Beloch, Karl Julius (1886). Die Bevölkerung der griechish-römischen Welt (deutsch) . Leiptzig: Verlag von Duncker und Humblot. с. 463.
  5. ↑ Colin McEvedy, Richard Jones (1978). Atlas of World Population History (english) . London: Penguin Books LTD. с. 89. ISBN 0-87196-402-3.
  6. ↑ а б в г д е Hanson, J. W. (2016). An urban geography of the Roman World (english) . Oxford: Archeopress. с. 718—723. ISBN 978 1 78491 473 8.
  7. ↑ (рос.)ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 1-21. // «Ізборник»
  8. ↑ Літопис Готфріда Вінтерберського ХІІ ст. [240. 13–14].
  9. ↑ (рос.)Трубачев О. Н., Этногенез и культура древнейших славян: Лингвистические исследования / 2-е изд., дополн.. — М.: Наука, 2003. — С.389.
  10. ↑ Словник-довідник з археології / Під ред. Н. О. Гаврилюк. — К., 1996
  11. ↑ Anna Maria Drabek, Der Österreichbegriff und sein Wandel im Lauf der Geschichte, in: Marktgemeinde Neuhofen/Ybbs (ed.): Ostarrichi Gedenkstätte Neuhofen/Ybbs, no date (1980), pp. 32–4
  12. ↑ Dieter Köberl, Zum Wohle Österreichs. Vor 90 Jahren starb Heinrich Lammasch [Архівовано 9 жовтня 2011 у Wayback Machine.], в: Die Furche, 18 February 2010

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Норик_(країна)&oldid=42464161