Жуань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:59, 2 січня 2024, створена Halyna13 (обговорення | внесок) (→Примітки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 2 січня 2024, заснована на цій версії.
Жуань
Класифікаціяструнний музичний інструмент
Подібні інструментипіпа, юецинь, циньцинь
CMNS: Жуань у Вікісховищі

Жуань (кит. 阮, піньїнь: ruǎn) — традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент, що використовується в оркестрах народної музики і китайського театру; походить від піпи[1][2][3].

Чоловік грає на жуана

Опис

[ред. | ред. код]

Корпус жуаня має круглу форму, передня і задня стінки опуклі. До довгого грифа кріпляться чотири кілочки, на шийці і верхньої частини деки розміщується 24 хроматичних лади[4][5]. Раніше струни виготовлялися з шовку, у XX столітті почали ставити сталеві струни.

Сучасний жуань буває трьох розмірів: великий дажуань (кит. 大だい阮大だい阮), середній чжунжуань (кит. 中ちゅう阮中ちゅう阮) і маленький сяожуань (кит. 小しょう阮小しょう阮). На практиці частіше використовуються більший і середній. Різновидом жуаня є юецинь.

Під час гри жуань тримається вертикально на лівому стегні, струнами вперед; струни щипають нігтями або медіатором з панцира черепахи.

Розміри

[ред. | ред. код]
Зображення жуаня. Манускрипт династії Цінь

За розміром звуку жуань поділяється на 5 видів:

  • сопрано: гаоцзиньжуань (кит. 高音こうおん 阮, високий жуань; налаштування: G3-D4-G4-D5)
  • альт: сяожуань (кит. 小しょう 阮, малий жуань; налаштування: D3-A3-D4-A4)
  • тенор: чжонжуань (кит. 中ちゅう 阮, середній жуань; налаштування: G2-D3-G3-D4)
  • бас: дажуань (кит. 大だい 阮, великий жуань, налаштування: D2-A2-D3-A3)
  • бас-профундо: діцзиньжуань (кит. 低音ていおん阮, низький жуань; налаштування: G1-D2-G2-D3)

Історія

[ред. | ред. код]

Піпу з круглим резонаторним ящиком, 4 струнами і 12 ладами, яка з'явилася за часи династії Хань, пізніше почали називати піпою династії Хань (або піпою династії Цинь). Завдяки тому, що на ній чудово грав знаменитий музикант Жуань Сянь, один із Семи мудреців бамбукового гаю, цю піпу стали також називати на його честь жуань або жуаньсянь (кит. 阮咸阮咸)[6].

Найдавніше зображення гри на піпі з обрисами, що відповідають сучасному жуаню, було знайдено на невеликому керамічному посуді, що датується 260 роком.

Круглі лютні В'єтнаму і Камбоджі походять від жуаня[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Pipa. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
  2. ↑ Tsun-Yuen Lui. Pipa. Grove Music Online. Процитовано 6 серпня 2017.
  3. ↑ Жуань. Китайский информационный Интернет-центр. 23 листопада 2006. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
  4. ↑ Li Xiaoxiang. Origins of Chinese Music. — Asiapac Books Pte Ltd, 2013. — P. 86—87. — ISBN 9789813170322.
  5. ↑ Marvelene C. Moore, Philip Ewell. Kaleidoscope of Cultures: A Celebration of Multicultural Research and Practice. — R&L Education, 2009. — P. 67. — ISBN 9781607093039.
  6. ↑ Музыкант по игре на Жуань Сюй Ян: внести дух человека в дело распространения национальной музыки. Китайский информационный Интернет-центр. 5 липня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
  7. ↑ Randy Raine-Reusch. [1] — Mel Bay Publications, 2010. — P. 25. — ISBN 9781610652513. Архівовано з джерела 12 червня 2018
Прапор КНР Це незавершена стаття про КНР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про музичні інструменти.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жуань&oldid=41345158