Стара Котельня
| село Стара Котельня | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Волицька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040130050032551 |
| Облікова картка | Стара Котельня |
| Основні дані | |
| Засноване | 1138 |
| Перша згадка | 1138 (886 років)[1] |
| Колишня назва | Котельнич, Котельниця, Котельня |
| Населення | 1309 |
| Площа | 52,135 км² |
| Густота населення | 25,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13413 |
| Телефонний код | +380 4136 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°6′29″ пн. ш. 28°57′33″ сх. д. / 50.10806° пн. ш. 28.95917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
206 м |
| Водойми | р. Гуйва |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Стара Котельня, пл. Миру, 1 |
| Карта | |
  Стара Котельня | |
 Стара Котельня | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Стара Котельня (у минулому — Котельнич, Котельниця, Котельня[2]) — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Волицької сільської громади. Населення становить 1309 осіб.
У селі річка Безіменна впадає у Гуйву, праву притоку Тетерева.
На території сучасного села люди жили ще в ІІ-VI ст. н. е., про що свідчать виявлені залишки поселення черняхівської культури. Поблизу села й досі збереглися рештки великого давньоруського могильника, в якому розкопано п'ять курганів.
Котельня належить до числа найдавніших населених пунктів України. Під назвами Котельний, Котельниця, Котельня місто дев'ять разів згадується у літописах 1143-1169 років. У Київському літописі під 1143 р. описана велика буря, від якої постраждав град Котельнич: «У той же рік була така велика буря, якої ото не було ніколи. Навколо города Котельниці рознесла і доми, і майно, і комори, і хліб із стодол. А спроста сказати — наче рать узяла і не зосталося в коморах нічого. А деякі знаходили лати в болоті, занесені бурею». Котельниця згадується в літописі і в 1147 році, як володіння київського князя Святослава Володимировича. 1159 року згадується Котельниця в зв'язку з грабунком половців, 1162 року Котельниця згадується як місце, де з'єднались до походу війська галицького князя Мстислава і київського Рюрика Ростиславовича.
В 12-14 століттях через Котельницю проходив Києво-Белзький шлях.
З 1362 року-у складі Великого княжества Литовського. Після Люблінської унії 1569 року — під владою Речі Посполитої.[3]
У 1581 році за короля Стефана Баторія, Котельня була надана у власність легендарному князеві Михайлу Ружинському[4].
Котельня також згадується у «Літописі Павла Граб'янки»: року 1660 … Мова йде про бої польського війська в союзі з татарами проти козацьких військ під проводом Юрія Хмельницького і російських військ під командуванням Шереметьєва в районі Чуднова і Слободищ: «А ще за кілька тижнів і хліб вийшов (у війська Шереметьєва), оскільки він, виходячи з Котельні, наказав знищити усі кінські та людські запаси, собі на шкоду». Є згадка про Котельню і в «Літописі Самійла Величка». «1655 рік, татари почали пустошити Поділля. Отож, запобігаючи цьому лиху, Хмельницький зараз-таки направив доброго вояка, браславського полковника Богуна з десятьма тисячами свіжого доброго козацького війська проти татарських загонів, що пороз'їжджалися по Україні збирати ясир… Ці загони поверталися поодинці зі своїми здобичами й користями від Чуднова, Котельні, Кодні, Корнина та інших дальших тамтешніх місць … Вони несподівано потрапили в Богунові сіті».
Після другого розділу Польщі у 1793 році С.Котельня ввійшла до складу Російської імперії.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1332 особи, налічувалось 188 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки, торговельна лазня, лавка, 2 водяних і вітряний млини, миловарний і шкіряний заводи[5]. За 20 верст — скипидарний завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3183 осіб (1559 чоловічої статі та 1624 — жіночої), з яких 1567 — православної віри, 1343 — юдейської[6].
У 1906 році село Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, дворів 437, мешканців 3023[7].
Під час Другої Світової війни загинуло 362 мешканця Старої Котельні.
У 1947 році у селі діяв дитячий будинок.[8]
У 1950 року колгоспи «Нове життя» та ім. Е. Тельмана об'єдналися в одне господарство під назвою «Більшовик», головою якого було обрано агронома Л. А. Любченко. У 1959 році колгосп «Більшовик» об'єднано з господарством «Червоний Жовтень» с. Старосілля, що увійшло в зону Старої Котельні. Господарство належало до зразково-передових колгоспів. У 70-80 роках згідно з генеральним планом в центрі села звели двоповерхові котеджі, п'ятиповерховий готель, банно-пральний комбінат, будинок побуту, торговий центр, кінотеатр, спортивний комплекс, школу та лікарню, проклали водопровід. У 1977 р. з'явився перший в Україні сільський широкоекранний кінотеатр.[9] Центральна площа села представляла яскравий зразок архітектурного комплексу епохи т.н. «розвитого соціалізму» з бюстом Леніна.
В 1990 році село газифікували.[10]
З 2000 року у селі працює сільськогосподарське ТОВ «Старокотельнянське», основним видом діяльності якого є вирощування зернових, бобових і насіння олійних культур.
У 2010 році в селі працювали цегельний завод, відділення зв'язку, 10 магазинів, кафе, ветеринарна дільнична лікарня, є загальноосвітня школа, де навчається 249 учнів, дві аптеки, дільнична лікарня на 25 ліжкомісць, бібліотека, дитячий садок.[10]
Відреставрована православна церква, ведуться роботи по відновленню костелу св. Антонія Падуанського.
У селі працює художниця Валентина Гебрич[11]
10 березня 2022 року російські окупанти обстріляли блокпост в селі. П'ять військовослужбовців загинули, двоє поранені.[12]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1262 | 96.41% |
| російська | 39 | 2.99% |
| білоруська | 2 | 0.15% |
| румунська | 2 | 0.15% |
| болгарська | 2 | 0.15% |
| інші/не вказали | 2 | 0.15% |
| Усього | 1309 | 100% |
- Православна церква, 19 ст.
- Костел Антонія Падуанського, бароко, кінець 18 ст.
_02.jpg)
Цікавою пам'яткою архітектури є побудований у стилі бароко костел св. Антонія Падуанського 1786 р. За іншими даними храм було побудовано у 1781 р. поміщиком Антонієм Прушинським.[4] Костел був парафіяльним, відносився до житомирського деканату РКЦ, в Андрушівці знаходилася капличка цієї ж парафії. У к. ХІХ ст. кількість віруючих становила 1909 чол.
Костел в стилі бароко являє собою цегляну, тринавну, чотиристовпну базиліку з п'ятигранним пресбітерієм і прямокутним захристям, з ґвинтовими дубовими сходами (аналогічні ґвинтові сходи були розміщені з обох боків головного входу і вели на хори). Фасади прикрашали спарені пілястри іонійського ордеру з гірляндами в капітелях, арка головного входу фланкована тосканськими колонами. Пам'ятка була огороджена цегляною огорожею з брамою та трипрохідною дзвіницею. В цьому костелі здійснювались всі метричні записи католиків навколишніх сіл Житомирщини. Сам костел знаходиться на території старовинного городища, яке підноситься над річкою Гуйвою і з якого відкривається чудовий краєвид на долину річки і навколишню місцевість. Збереглись ще й залишки валу, яким було оточене городище.
В селі народилися та/або проживали і працювали:
- Аврамець Володимир Павлович — Герой Соціалістичної Праці, працював бригадиром тракторної бригади колгоспу «Більшовик»[3].
- Андрощук Руслан Андрійович (1980-2004) — український військовослужбовець.
- Грабовський Микола Петрович — кандидат сільськогосподарських наук[10].
- Гречківська Антоніна Павлівна — кандидат іхтіологічних наук[10].
- Зазулінський Ісак Пинхосович (* 1908 — † 1942) — військовий льотчик-штурмовик, в 1942 році загинув в вогняному тарані на з/д станції Калач-на-Дону. У Андрушівці на його честь названа вулиця та встановлена меморіальна дошка[14][15].
- Іванченко Ліда Йосипівна — Заслужений агроном УРСР, працювала головним агрономом в колгоспі «Більшовик»[3].
- Канарський Анатолій Станіславович — доктор філософських наук[10].
- Козяревич Людмила Василівна — доктор історичних наук[10].
- Любченко Любов Андріївна — Герой Соціалістичної Праці, працювала в селі головою колгоспу «Більшовик».
- Маргулян Лев Маркович (* 1903 — † 1943) — Герой Радянського Союзу.
- Мацнер Віталій Йосипович — доктор технічних наук[10].
- Музичук Василь Опанасович (1930—1996) — український художник декоративного розпису на порцеляні; заслужений майстер народної творчості УРСР.
- Самборський Володимир Іванович — доктор економічних наук[10].
- ↑ ВРУ
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ а б в Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . Процитовано 1 серпня 2019.
- ↑ а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 1 серпня 2019.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-22. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Перелік фондів, які зберігаються в архівному секторі Андрушівської райдержадміністрації (PDF) (укр) . Андрушівська РДА. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2021. Процитовано 01.08.2019.
- ↑ Любченко Любов Андріївна — Житомирський національний агроекологічний університет. znau.edu.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 1 серпня 2019.
- ↑ а б в г д е ж и МОЄ СЕЛО - МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА - Головні публікації газети - Каталог статей - Офіційний сайт газети "Новини Андрушівщини". andrushivchina.ucoz.ua. Процитовано 1 серпня 2019.
- ↑ ГОЛОВАНОВА, Іраїда (30.07.2019). Валентина Гебрич: «Малювання мене витягнуло до життя…». Обласна газета Житомирщина. Процитовано 1 серпня 2019.
- ↑ На Житомирщині в результаті обстрілу блокпосту загинули п'ятеро військовослужбовців, двоє — поранені, — голова ОДА Бунечко
- ↑ https://andrushivkainfo.wordpress.com/2010/05/17/вулиця-імені/
- ↑ http://www.soldat.ru/memories/podvig/spisok2.html
- Kotelnia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 492. (пол.)
- Погода в селі Стара Котельня
- Стара Котельня
- Стара Котельня — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
- Село Стара Котельня, історія та спогади (Загальнодоступна група в Facebook)
| Центр | _(1796).png) | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Андрушівська • Барашівська • Бежівська • Горошківська • Давидівська • Карповецька • Коднянська • Котелянська • Краснопільська • Красносільська • Левківська • Ліщинська • Мотовилівська • Озадівська • Пулинська • П'ятківська • Солотвинська • Троянівська • Ушомирська • Фасівська • Черняхівська • Чуднівська • Янушпільська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Андрушівка • Бараші • Велика Волиця • Велика Татаринівка • Іванків • Карпівці • Крилівка • Мотовилівка • Сербинівка • Слободище • Солотвин • Стетківці • Сушки • Троща • Черняхів | |