Білоруська мова в Україні
| Ця стаття є частиною серії статей про народ |
| Білоруси |
|---|
_with_Arms_(2020).svg) |
|
|
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року білоруську мову назвали рідною 56 249 осіб, в тому числі 19,8% етнічних білорусів. Найбільша кількість білоруськомовних проживає в Дніпропетровській області (6 239 осіб), Криму (5 204) та Донецькій області (4 842). Найвища частка в населенні осіб з рідною білоруською мовою зафіксована в Криму (0,26%), Чернігівській (0,19%) та Дніпропетровській (0,18%) областях.
Рідна мова білорусів України за переписами:[1][2]
| 1979 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|
| російська | 56,0% | 55,2% | 62,5% |
| білоруська | 35,1% | 35,5% | 19,8% |
| українська | 8,9% | 9,3% | 17,5% |
| інша | 0,02% | 0,1% | 0,2% |
Вільне володіння білоруською мовою серед білорусів України за даними переписів:[3][4]
Населені пункти, у яких під час перепису 2001 р. білоруську мову назвали рідною понад 10% населення[5] (курсивом позначені населені пункти з населенням менше 25 осіб)
| Район | % Білоруськомовних | |
|---|---|---|
| с. Весела Долина | м. Єнакієве | 60,0 |
| с. Вищепанівка | Світловодський | 40,0 |
| с. Красний Бір | Шацький | 27,3 |
| с. Омелуша | Ємільчинський | 25,0 |
| с. Ганнівка | Приазовський | 19,6 |
| с. Трудове | Баштанський | 19,1 |
| с. Соснівка | Золочівський | 15,4 |
| с. Калашники | Софіївський | 14,3 |
| с. Садки | Сумський | 14,3 |
| с. Новий Мир | Криворізький | 12,6 |
| с. Гаркавець | Краснокутський | 12,5 |
| с. Василівка | Березнегуватський | 12,5 |
| с. Оленівка | Широківський | 12,0 |
| с. Кисівка | Коломацький | 12,0 |
| с. Соборне | Охтирський | 11,8 |
| с. Дмитрівка | Коломацький | 11,1 |
| с. Годинь | Ратнівський | 10,0 |
| с. Скельки | Валківський | 10,0 |
| с. Коновалик | Охтирський | 10,0 |
- ↑ Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 30.08.2013.
- ↑ Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 1.6.2022.
- ↑ Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 30.08.2013.
- ↑ Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та другою мовою народів СРСР. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 1.6.2022.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 23.04.2013.