Ідзумі Кьока
Ідзумі Кьока | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні |
Ідзумі Кьотаро ( | |||
Псевдонім |
Ідзумі Кьока, Хатакєй Моносукє ( | |||
Народився |
4 листопада 1873 м. Канадзава, Шімошінте | |||
Помер |
7 вересня 1939 (65 років) Токіо, Коджіматі (Рокубанте) ·рак легень | |||
Поховання | Zōshigaya Cemeteryd | |||
Громадянство | Японія | |||
Діяльність | Прозаїк, поет, драматург | |||
Alma mater | Q11647457? і Q11448366? | |||
Мова творів | Японська | |||
Роки активності | 1893-1939 | |||
Напрямок | Романтизм, фантастика, ідейна повість | |||
Жанр | Роман, повість, хайку, п'єса | |||
Magnum opus | Giketsukyōketsud, Gekashitsud, Terihakyōgend, Q17219496?, Onna Keizud, Kusa Meikyūd, Uta Andond, Demon Pondd, Q11559092?, Nihonbashid, Tenshu Monogatarid, Yukari no Onnad і Q11608168? | |||
Членство | Kenyūshad і Академія мистецтв Японії | |||
Брати, сестри | Shatei Izumid | |||
У шлюбі з | Suzu Izumid | |||
| ||||
Ідзумі Кьока у Вікісховищі |
Ідзумі Кьока (яп.
Народився 4 листопада 1873 року в районі Шімошінте міста Канадзава префектури Ішікава. Батько, Ідзумі Сейджі, був спадковим різьбярем по металу з князівства Каґа (Канадзава) і серед іншого займався гравіруванням та інкрустацією. Мати, Наката Суджі, народилася в Едо і була молодшою дочкою музиканта Накати Мандзабуро, що грав на барабані цудзумі. Спогади про неї, а також про дитинство, проведене в Канадзаві, послужили матеріалом для деяких творів Кьоки. Ще до того, як він вступив до початкової школи, мати познайомила його з літературою в книжках з картинками, вкрапленими текстами, що називаються кусадзоші, і пізніше його роботи засвідчать вплив цього раннього контакту з такими візуальними формами розповіді історії.
У 1880 році вступив в початкову школу м Канадзава. У 1883 р. його мати народила другу дочку на ім'я Яе, проте сама померла в пологовій гарячці у віці 29 років.
У червні 1884 року разом з батьком здійснив паломництво до статуї Махамая в місті Матто повіту Ішікава. З того часу і до кінця життя Кьока поклонявся цьому божеству. У вересні перейшов в середню школу м. Канадзава, а на наступний рік перевівся в японсько-англійську школу Хокуріку, організовану протестантськими місіонерами. Однак уже в 1885 р. він звідти пішов і став сам викладати англійську та інші предмети в приватному училищі Інамі Таджіро.
У квітні 1889 р., відвідуючи свого друга, вперше прочитав «Любовні визнання двох черниць» (
19 листопада 1891 р. Кьока переїхав в Ушіґоме і оселився в будинку Койо як його учень. За винятком короткострокової поїздки додому в Канадзаву, де в грудні 1892 р. трапилася велика пожежа, весь інший час Кьока перебував у Койо. Там він допомагав учителеві в роботі з рукописами і виконував різні доручення, чим і заслужив його довіру. Він глибоко відчув особисту заборгованість перед Койо і продовжував захоплюватися автором протягом усього життя.
Першим опублікованим твором Кьоки була повість «Коронований Ядзаемон» (
У серпні він повернувся до Каназави для лікування авітамінозу та скористався можливістю подорожувати Кіото та областю Хокуріку, перш ніж повернутися до Токіо. Пізніше він використає протокол своїх подорожей як основу для своєї «Другої дружини" (
9 січня 1894 року його батько помер, і він знову повернувся до Канадзави. Зіткнувшись із невизначеним майбутнім, Кьока хвилювався про те, як заробити собі на життя та своїх родичів, бабусі та молодшого брата; однак за заохочення бабусі він повернувся до своєї роботи в Токіо. У жовтні він опублікував «Резервіст» (
Наступного року в лютому, щоб продовжувати утримувати свою сім'ю в Каназаві, Кьока переїхав до дому Отова Охаші в Кошікаві в Токіо, щоб продовжити роботу над енциклопедією. Після від'їзду Койо пригощав Кьоку вечерею у західному стилі, де навчав свого студента користуватися ножем та виделкою.
У квітні 1895 р. Перший справжній критичний успіх Кьоки, «Нічний вартовий» (
У травні 1896 р. Кьока відвідав свою бабусю, а наступного року він придбав власний будинок у Коїшікаві та привіз її до себе. Незважаючи на авітаміноз, який не зцілювався протягом багатьох років, він в цей час писав, хоча його роботи отримували неоднозначні відгуки. У 1900 була опублікована повість «Мудрець із Кої» (
У 1902 р., страждаючи від хвороби шлунково-кишкового тракту, Кьока приїздить до Дзуші на лікування. Перебуваючи там, жінка на ім’я Іто Судзу (
У жовтні того ж року помер його наставник Одзакі Койо. Навіть на смертному одрі Койо продовжував турбуватися про майбутнє Кьоки, і продовжував виправляти його рукописи. Проблеми Кьоки зі шлунком загострилися, і він повернувся до Дзуші. Спочатку він мав намір провести там лише літо, проте орендував будинок на чотири роки. Незважаючи на хворобу і будинок, зі стелі якого капало під час дощу, він встиг скласти там кілька історій, зокрема «Один день весни» (
«Самісенський канал» (
Його популярність зростала, і Кьока почав співпрацювати з театром. У 1913 р. Він написав п'єси «Ставок демонів» (
У 1927 році Кьока поїхав до регіону Тохоку, де відвідав озеро Товада та префектуру Акіта. Наступного року він захворів на пневмонію і після одужання відвідав курорт з гарячими джерелами Судзенджі в горах Ідзу, префектура Шідзуока. Потім у 1929 році він повернувся до префектури Ішікава, цього разу щоб відвідати мальовничий півострів Ното.
Він вів низку журналів своїх подорожей, і продовжував писати оповідання та п'єси. 1930 г. – «Грибна проповідь» (
У 1938 р. стан його здоров'я погіршився, і вперше за свою письменницьку кар'єру він не він не опублікував жодного твору.
Помер Ідзумі Кьока 7 вересня 1939 року о 2:45 ночі від раку легенів. Похований на цвинтарі Джошіґая в Токіо.
Японський письменник, драматург і есеїст Ідзумі Кьока (1873-1939) є однією з найбільш неоднозначних фігур в історії сучасної японської літератури, що зовсім очевидно на прикладі суперечливих думок щодо його творчості, яку висловлювали багато літературознавців та письменників. Наприклад, літературознавець Мурамацу Садатака називав Кьоку письменником, який «немов пташеня, що випадає з гнізда сучасності». А Мішіма Юкіо, навпаки, стверджував, що Кьока настільки випередив свій час, що сучасникам було важко в повній мірі оцінити його талант. Саме Мішіма зазначив, що чистота і цілісність романтичного світовідчуття в творах Кьоки нагадує творчість великого німецького романтика Е.-Т.-А. Гофмана (1736-1797). Однак на даний момент деякі дослідники японської літератури не просто заперечують приналежність Кьоки до романтичного напряму. Часто японські літературознавці висловлюють сумніви з приводу існування в сучасній японській літературі романтичного напрямки per se. Проте, правомочність застосування терміна «романтизм» і його похідних щодо творчості Ідзумі Кьоки є обґрунтованою, оскільки багато мотивів, образи, сюжетні ходи в його творах корелюють з мотивами, образами і сюжетними ходами західної романтичної літератури[2].
Його п'єси користуються в Японії особливою популярністю: такі твори, як «Бісів ставок», «Маєток морського владики» і «Повість про небесну захисницю» постійно виконуються і в наші дні. Однак так було не завжди, оскільки за життя автора лише деякі його п'єси були інсценовані. Ситуація змінилася в 1950-і рр., втім, деякі дослідники вважають, що настільки довгограючою популярністю Кьока зобов'язаний авторам, що створював постановки та екранізації його романів.[3]
Літературна премія ім. Ідзумі Кьоки була заснована урядом Канадзава і вперше присуджена в 1973 р. в столітню річницю з дня народження письменника.
- Ідзумі Кьока виконує допоміжну роль у романі Тейто Моноґатарі (Арамата Хіроші), поряд з багатьма іншими історичними персонажами з Реставрації Мейджі та Ери Шови. У першій екранізації роману його зображує популярний актор Кабукі Банд Тамасабуро V.
- Жіночий персонаж на ім'я Ідзумі Кьока з'являється в манзі Літературні генії Бродячі пси, яка використовує імена, біографії та літературні твори авторів для створення персонажів.
- Ідзумі Кьока з'являється в мультимедійному серіалі Мейджі Токіо Ренка як один із любовних інтересів Мей.
- ↑ Poulton, Cody M., and Gabrielle H. Cody. "Izumi Kyōka (1873 - 1939)." The Columbia Encyclopedia of Modern Drama. Vol. 1. N.p.: Columbia UP, 2007. 723. Print.
- ↑ Kseniya Sanina, «Романтические мотивы в рассказе Идзуми Кёка "Операционная":February 2011». 19. Web.
- ↑ Poulton, Cody. "Drama and Fiction in the Meiji Era: The Case of Izumi Kyōka." Asian Theatre Journal Vol 12, No. 2. (1995). 280-306. Web.
- Kyōka Izumi's grave
- Kyoka Izumi (Author of In Light Shadow) [Архівовано 17 травня 2011 у Wayback Machine.]
- [1] [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- [M. Poulton. Spirits of Another Sort. — Ann Arbor, MI: University of Michigan Press, 2001. — ISBN 978-0-939512-01-0]
- [2]
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |