Кам
| Кам кит. спр. 侗族, піньїнь: Dòng Zú | |
|---|---|
 | |
| Самоназва | Gaeml |
| Кількість | 2 960 293 осіб |
| Ареал | Китай (Ґуйчжоу, Хунань, Ґуансі) |
| Мова | камська |
| Релігія | анімізм |
Кам (дуни; кит. спр. 侗族, піньїнь: Dòng Zú; самоназва: Gaeml [kɐm]) — кам-суйський народ чисельністю близько 3 млн осіб. Проживає в основному на півдні Китаю, та невелика кількість у В'єтнамі[1].
Походять ками від нащадків древнього племені байює, які в епоху династії Цінь називалися лоює, а потім, за часів існування держав Вей та Цзінь — Ляо (僚). Ці ляо й вважаються предками камів[2].
Згідно древнім історичним літописам камами називали дунжень або дунмань, а самоназва у них було ґань. Значно пізніше, під час царювання династії Сун їх назва змінилася на ґелін, а вже після династії Мін з'явилися різні варіації назви — дунляо, дунмяо, і навіть просто мяо. Після утворення КНР, в 1949 році було прийнято єдину назву.
Кам одні з небагатьох народів, які зберегли традиційні вірування. Вони сповідують анімізм, у них розвинений культ предків, особливо жіночих. Раніше духам предків приносилися жертвопринесення, влаштовувалися національні ходи з драконом, ігри й танці. Тепер у кожному селі присутні молитовні в пам'ять богині Саму. Також у кожному селі збудовані молитовні в пам'ять предка-жінки. У свята, особливо у Новий рік, духам та предкам приносять жертвоприношення, влаштовують ходи з драконом. Ще живі традиції музичного, пісенного, танцювального й усного фольклору.
Люди кам традиційно політеїстичні з багатьма елементами анімізму.[2] Тотеми включають черепах, змій і драконів, а шановані предки включають міфічних фігур Сон Сан, Сон Ень, Чжан Лян і Чжан Мей.[2] Проте Кам зазнали впливу буддизму, даосизму та конфуціанства через історичні контакти з Хань. Цей вплив головним чином спостерігається у культі предків, похоронних обрядах і певних святах, таких як Весна та Свято човнів-драконів. Кам також використовує рисові зерна, коріння бамбука, равликів і курячу кістку, очі, кров і яйця для ворожіння. Сьогодні кам сповідують даосизм, буддизм, і меншою мірою — християнство.
Деякі божества та священні природні явища також перераховані нижче.[2]
- Sa Ma Qing Sui, або Sa Sui, є найважливішим божеством у міфології Кам. Са Суй — жіноче божество, яке, можливо, спочатку було богинею землі.
- Богиня в'їзду в село
- Богиня мосту
- Боги та богині землі
- Три боги сімейного процвітання
- Божество кохання, яке фактично складається з п'яти богів чоловічої статі
- Вигнання-злий бог
- Дух неба і землі
- Поклоніння сонцю та місяцю (походить від китайської релігії)
- Грім і блискавка
- Гори
- Річки та струмки
- Свердловини
- Два духи вогню: один добрий і один злий
- Великі камені та валуни
- «Дерева вітру і води» (тобто дерева з магічними властивостями) і стародавні вічнозелені дерева
- Духи водяного буйвола
- Рисові проростки
- Духи фруктових дерев
Змій дуже шанують і часто вважають, що вони були прабатьками стародавніх народів байюе, до яких входив кам.[2] Легендарних засновників народу Кам, Чжан Лян і Чжан Мей, часто закликають на допомогу при хворобах і лихах.
Традиційна релігія кам використовує багато табу, прикмет і фетишів. Фетишами зазвичай є частини рослин, такі як гілки дерев, очерет, листя та коріння. Деякі табу та забобони перераховані нижче.[2]
- Не можна одружуватися в китайський рік Тигра, оскільки вони повинні чекати приблизно дев'ять років, перш ніж народити своїх перших немовлят.
- Вагітним жінкам не можна брати участь у шлюбних церемоніях чи сватанні, відвідувати хворих знайомих або приносити жертви богам.
- Жінки не можуть народжувати вдома у матері. Існує багато інших табу і забобонів, пов'язаних з пологами.
- Дітей не можна стригти до місячного віку. Пасма волосся від першої стрижки необхідно зберігати і не викидати.
- У трунах не може бути жодних металевих предметів, оскільки покійні душі бояться металевих предметів, особливо міді.
- Не можна класти трупи в труни в дощову погоду.
- Не можна називати імена, коли несуть труп до могили.
- Не можна стукати паличками по мисках, це нагадує поведінку жебраків.
- М'ясо ворон або мертвих диких тварин із невідомою причиною смерті приносить нещастя, тому його не можна їсти.
- Неодруженим чоловікам не можна їсти свинячі ноги, оскільки у свиней роздвоєні ратиця.
- Нові будинки не варто будувати, якщо сусід недавно помер.
- Вагітним жінкам не слід дивитися, як будуються нові будинки.
- Деревина, у яку влучила блискавка, не може бути використана для будівництва будинків.
- Парадні входи двох будинків не повинні виходити прямо один навпроти одного, оскільки це призведе до серйозних сварок.
- Заселятися в нові будинки найкраще вночі, коли село вже спить.
- У перший день китайського Нового року не слід купувати нічого, оскільки це може спричинити зменшення кількості матеріалів для нового року. У цей день не можна підмітати підлогу, викидати сміття, ходити в гості до друзів, уникати сварок, не можна різати їжу ножами.
- Не слід грати lusheng між посівом і пересадкою розсади рису, оскільки це може привабити комах.
- Зустріти вагітну жінку на полюванні вважається нещастям.
- Під час полювання не можна вигукувати імена тварин, щоб бог гір не пробудився їх захистити.
- Риба, яка пливе вгору за течією, захищена богами, і зловити одну призведе до нещастя.
- Виходити з дому 7, 17 або 27 числа — невдача. (Цей звичай також практикують китайці.)
- Нещодавно померла людина підніметься, якщо через неї перестрибне кіт. Тому всіх домашніх тварин потрібно тримати подалі від них.
Ритуали, пов'язані з надприродними елементами, включають танці драконів, весняні танці буйволів і церемонії запобігання пожежі, коли попіл кладуть у човни та відправляють за течією.
Чаклувати можна приватно. Є багато цілей чаклунства, таких як відлякування злих духів, відновлення душі розбурханої дитини, помста ворогам і викликання любові. Ляльки вуду, запозичені у китайців, зроблені так, що на них можна встромляти шпильки з написанням імені та дати народження людини. Потім ляльку ховають під землею після того, як її вставляють у глиняний горщик.[2] Білих півнів можна використовувати для чаклунства помсти.
Шаманізм практикується кам і має багато паралелей із шаманізмом народу Мяо (Хмонг). Одним із основних обов'язків шаманів є лікування душ хворих людей.[2]
У першій половині XIX століття сформувалася національна музична драма, що виконується на рідній мові та національному вбранні.
Основне заняття камів — землеробство. Вирощують рис, кукурудзу, батат, овочі. Крім того, на заливних рисових полях розводять рибу. Вони також займаються скотарством (розводять буйволів, свиней тощо), лісівництвом (вирощують ялини, камелії маслоносні). У камів є звичай зустрічати гостей з камелією.
Розвинені ремесла: дерево-, камене- та металообробка, ткацтво, фарбування та вишивка тканин, цим в основному займаються жінки.
- ↑ Edmondson, J.A. and Gregerson, K.J. 2001, «Four Languages of the Vietnam-China Borderlands», in Papers from the Sixth Annual Meeting of the Southeast Asian Linguistics Society, ed. K.L. Adams and T.J. Hudak, Tempe, Arizona, pp. 101—133. Arizona State University, Program for Southeast Asian Studies. Expand.
- ↑ а б в г д е ж и D. Norman Geary, Ruth B. Geary, Ou Chaoquan, Long Yaohong, Jiang Daren, Wang Jiying (2003). The Kam People of China: Turning Nineteen. (London / New York, RoutledgeCurzon 2003). ISBN 0-7007-1501-0.
- Народи Китаю та їх чисельність [Архівовано 22 квітня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Етнічна меншина Кам (Дун) [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.]