Спрощені ієрогліфи

Спрощені ієрогліфи 简化字じ
Вид	Логографічне
Мови	Китайська мова

Спрощені ієрогліфи (спрощ.: 简化字じ; піньїнь: jiǎnhuà zì) — різновид спрощеної китайської писемності, що використовується в Китайській Народній Республіці. Розроблені на основі скорописних варіантів ієрогліфів. У рамках реформи було змінено написання 2235 ієрогліфів, що мають найскладніше накреслення.

Спрощення ієрогліфічної писемності, результатом якого стали сучасні спрощені ієрогліфи, було запропоновано на початку XX століття, оскільки складну писемність розглядали як одну з причин економічного відставання Китаю.

Історія

До 20 століття

До перших спроб стандартизації китайського письма (дин. Цінь, 221—206 до н. е.) розвиток китайської ієрогліфіки йшов шляхом ускладнення: кількість знаків у ієрогліфах збільшувалася через додання нових семантичних чи фонетичних компонентів, пошук оптимального графічного рішення та компромісу із вимогами діалектів, матеріалів для запису тощо. Стандартизація стала необхідною із об'єднанням великих територій у єдину державу. Володіння складною писемністю було прерогативою еліт та важливим компонентом їх ідентичності.

Спрощення у накресленні ієрогліфів виникли із вимогою практичності вжитку, коли для ефективного управління імперією знадобилися освітні норми та засоби оперативної фіксації інформації. Етапом певного спрощення став стандартний канцелярський стиль лішу 隶书 (формування завершено у дин. Хань), а потім — скоропис сіншу 行くだり书. Вже розпочинаючи з періоду Південних та північних династій (420—589) зафіксоване виникнення т.з. «вульгарних ієрогліфів» суцзи 俗字ぞくじ, які вживали спрощення традиційного накреслення заради локального вжитку.

Вжиток спрощених ієрогліфів певний час залишався цілком спонтанним. Так, у перших виданнях роману «Річкове прибережжя» (дин. Мін), наприклад, вже спостерігається систематичне спрощення ієрогліфу лю зі стандартного 劉りゅう до 刘, яке назараз прийняте за стандарт у КНР.

Перша спроба надати спрощеним ієрогліфам місце на законодавчому рівні — це період з 1851 по 1864 роки, повстання тайпінів (1850—1865 рр.) Почалося використання поширених у народі спрощених ієрогліфів на печатках, у документах, книгах тощо. Крім того, у цей період також було створено багато інноваційних спрощень. Вони не повністю відповідали «шести класичним категоріям» ієрогліфів (див. Шовень цзєцзи), і «були економніші у використанні рисок». Швидке падіння царства Тайпін поклало край цьому нововведенню.

Новітня історія (20 ст.)

За популяризацію освіти та пов'язяне з цим спрощення ієрогліфіки виступав наприкінці династії Цін Лубі Куй 陸りく費ひ逵 (1886—1941). Його стаття 1909 року, «Відповідні загальній освіті ієрогліфи, що використовуються в обігу», — перший заклик до спрощення ієрогліфіки у новітній історії. Стаття вийшла у його журналі «Альманах освіти» 教育きょういく雜誌ざっし, який друкувався з 1908.

Проєкт систематичного спрощення був початий у 30-х — 40-х роках, у роки японської окупації, паралельно зі спрощенням японських ієрогліфів (див. сіндзітай). Спрощені ієрогліфи у Китаї називаються спрощ.: 简体字じ; піньїнь: jiăntĭzì, трансліт.: Цзяньтіцзи.

У КНР офіційну пропозицію спрощення ієрогліфів (спрощ.: 汉字简化方案ほうあん; піньїнь: hànzì jiǎnhuà fāng'àn) було опубліковано 1956 року При цьому список спрощених ієрогліфів лише частково збігався з японськими сіндзітай, проте уряд КНР запропонував набагато ширший список. Закріпила офіційний статус спрощених ієрогліфів випущена в 1964 році «Зведена таблиця спрощення ієрогліфів» (спрощ.: 简化字じ总表; піньїнь: jiǎnhuàzì zǒngbiǎo), у якій містився список з 2238 ієрогліфів, які замінювались спрощеними варіантами.

У 1975 році було підготовано другий етап реформи (кит. 二に简字), який спростив ще 248 ієрогліфів і запропонував для коментарів 605. З 1977 найбільші газети, такі як «Женьмінь жибао», стали використовувати додаткові спрощення, але виникла плутанина, яка змусила уряд спочатку звернутися до шкіл і видавництв з проханням призупинити друк книг і навчання з використанням нововведень, а 24 червня 1986 зовсім скасувати другий етап. Був знову затверджений стандарт 1964 року за винятком 3 спрощень ієрогліфів, таким чином, залишилося 2235 спрощень, а 10 жовтня того ж року було оголошено, що всі подальші реформи писемності будуть проводитися з більшою обережністю.

Міжнародний стан

Сінгапур почав введення спрощених ієрогліфів у 1969 році, коли міністерство освіти затвердило 498 спрощених ієрогліфів на заміну 502 традиційним (деякі традиційні ієрогліфи були об'єднані). 1974 року було проведено наступний етап реформи, за яким спрощено 2287 ієрогліфів. Після цього залишалося 49 відмінностей з писемністю, яку використовували у Китаї. Ці відмінності було усунуто у 1976 році. Однак Сінгапур не став вводити другу серію спрощень, і після її скасування у 1993 році прийняв китайські поправки 1986 року.

Малайзія ввела спрощені ієрогліфи, ідентичні прийнятим у КНР 1981 року. Тайвань, Макао та Гонконг продовжують використовувати традиційні ієрогліфи.

Японія, яка також використовує китайські ієрогліфи, які відомі під назвою кандзі, спростила написання деяких з них у 1946 році (процес спрощення почався з 1930-х років). Деякі, але не всі, спрощення збігалися з китайськими.

У Південній Кореї спрощення не проводилося. Там запозичені китайські ієрогліфи, які називають Ханча, практично повністю витіснені писемністю хангиль (а у КНДР офіційно зовсім не використовуються),.

Принципи спрощення

У 1952 році Китайський дослідницький комітет реформування писемності встановив як основний принцип спрощення ієрогліфів цитату з Лунь Юй «розвиваємо, але не створюємо» (кит. 述じゅつ而不作さく). Під час досліджень були розроблені такі принципи спрощення:

• Дотримання звичаїв і простоти
• Стандартизація
  • Усунення різних написань варіантів ієрогліфів
  • Виділення фонетичних властивостей
  • За можливості збереження ідеограмних властивостей
• Стабільність
• Практичність
• Належна художність

Також для використання обираються стійкі простонародні спрощення ієрогліфів і різнописи ієрогліфів з найменшою кількістю рисок. Незважаючи на прагнення за можливості зберігати наявні накреслення ієрогліфів та їх елементів, було створено чимало принципово нових форм, особливо на другому етапі спрощення.

Методи спрощення

Багато «спрощених» ієрогліфів (напр. 猕, mi, яка вживались у слові 猕猴, mihou, «макака») існували у минулому як варіанти стандартних ієрогліфів (獼). (Словник китайської мови Роберта Моррісона, перше видання 1820 року)

Ієрогліфи спрощувалися кількома методами:

1. Заміна складних частин часто використовуваних ієрогліфів простішими:
   • 對たい → 对; 觀かん → 观; 風ふう → 风 тощо
2. Зміна фонетичного компонента:
   • 潔きよし → 洁; 鄰 → 邻; 極ごく → 极 тощо
3. Видалення компонентів:
   • 廣ひろ → 广; 寧やすし → 宁; 滅めつ → 灭 тощо
4. Використання курсивного каліграфічного накреслення: (спрощ.: 草くさ书楷化か; кит. трад.: 草書そうしょ楷化; піньїнь: cǎoshūkǎihuà):
   • 書しょ → 书; 長なが → 长; 馬うま → 马 тощо
5. Використання древніх ієрогліфів, простіших за формою:
   • 涙なみだ → 泪なみだ; 網あみ → 网; 傑すぐる → 杰 тощо
6. Створення нових комбінацій ключ-ключ:
   • 體からだ → 体からだ; 塵ちり → 尘; 竃かまど → 灶 тощо
7. Створення нових комбінацій ключ-фонетична частина:
   • 護まもる → 护; 驚おどろき → 惊; 膚はだ → 肤 тощо
8. Заміна ієрогліфа на інший з тією ж або схожою вимовою:
   • 餘よ → 余よ; 穀こく → 谷たに; 後のち → 后きさき тощо
9. Об'єднання декількох ієрогліфів в один з простішим написанням:
   • 髮かみ і 發はつ → 发; 儘 і 盡つき → 尽つき тощо
10. Спрощення компонента, часто зустрічається в ієрогліфах:
    • 門もん → 门; 閉 → 闭; 問とい → 问 тощо; два винятки з цього правила — ієрогліф «відкрити»: 開ひらく → 开, і «закрити» 關せき → 关, де ключ «двері» (門もん) зовсім опускається.

Оскільки кілька традиційних ієрогліфів іноді замінюються на один і той самий спрощений, видання класичних текстів спрощеним написанням може викликати плутанину. У рідкісних випадках, спрощені ієрогліфи на одну або дві риси складніше традиційних через систематичне спрощення. Наприклад, 搾しぼ замінений на раніше існуючий варіант 榨. Ієрогліфічний ключ «рука» у лівій частині (扌), що складається з трьох рисок, замінений на ключ «дерево» (木き) з чотирьох рисок.

Ієрогліфи, залишені у незмінному вигляді — наприклад, «工こう欲よく善よし其事，必先利り其器», називаються успадкованими (спрощ.: 传承字じ; піньїнь: chuánchéngzì). Ці ієрогліфи неможливо віднести ні до традиційних, ні до спрощених ієрогліфів. Писемність з використанням спрощених і успадкованих ієрогліфів отримала назву спрощена китайська (спрощ.: 简体中ちゅう文ぶん; піньїнь: jiǎntǐ zhōnɡwén).

Приклади

Порівняння деяких традиційних, спрощених китайських і японських спрощених форм ієрогліфів

	Традиційні ієрогліфи	Спрощені у Китаї	Спрощені у Японії	Переклад
Спрощені у Китаї, але не у Японії	電でん	电	電でん	електрика
	買かい	买	買かい	купувати
	開ひらく	开	開ひらく	відкривати
	東ひがし	东	東ひがし	схід
	車くるま	车	車くるま	машина, засіб пересування
	紅べに	红	紅べに	червоний, яскраво-червоний
	無む	无	無む	му
	鳥とり	鸟	鳥とり	птах
	熱ねつ	热	熱ねつ	гарячий
	時とき	时	時とき	час
	語かたり	语	語かたり	мова
Спрощені в Японії, але не в Китаї	佛ふつ	佛ふつ	仏ふつ	Будда
	惠めぐみ	惠めぐみ	恵めぐみ	послуга
	德とく	德とく	徳とく	чесно́та
	拜はい	拜はい	拝はい	коутоу, молитись кому-небуть
	黑くろ	黑くろ	黒くろ	чорний
	冰	冰	氷こおり	лід
	兔うさぎ	兔うさぎ	兎うさぎ	кролик
	妒	妒	妬	заздрість
Спрощені по-різному у Китаї та Японії	聽	听	聴	слухати
	證あかし	证	証あかし	сертифікат, доказ
	龍りゅう	龙	竜りゅう	дракон
	賣うれ	卖	売うれ	продавати
	龜かめ	龟	亀かめ	черепаха
	歲とし	岁	歳とし	вік (тривалість життя), рік
	藝げい	艺	芸げい	мистецтво
	戰せん	战	戦せん	війна, битва
	關せき	关	関せき	закривати
	鐵てつ	铁	鉄てつ	залізо, метал
	圖ず	图	図ず	карта, картина
	團だん	团	団だん	група
	轉てん	转	転てん	повертати
	廣ひろ	广	広ひろ	широкий
	惡あく	恶	悪あく	поганий, злий
	豐ゆたか	丰	豊ゆたか	рясний
	腦のう	脑	脳のう	мозок
	雜ざつ	杂	雑ざつ	різноманітний
	壓あつ	压	圧あつ	тиск, стиснення
	雞	鸡	鶏にわとり	курка
	價あたい	价	価あたい	ціна
	樂らく	乐	楽らく	радість, веселощі
	氣き	气	気き	повітря, дух
	廳ちょう	厅	庁ちょう	зал, офіс
Спрощені у Китаї і Японії	聲こえ	声こえ	声こえ	голос, звук
	學がく	学がく	学がく	вчити
	體からだ	体からだ	体からだ	тіло
	點てん	点てん	点てん	точка
	貓	猫ねこ	猫ねこ	кішка
	蟲むし	虫むし	虫むし	комаха
	舊きゅう	旧きゅう	旧きゅう	старовинний
	會かい	会かい	会かい	могти; зустрічати
	萬まん	万まん	万まん	10 000
	盜ぬすめ	盗ぬすめ	盗ぬすめ	крадій
	寶たから	宝たから	宝たから	скарб
	國くに	国くに	国くに	країна
	醫い	医い	医い	медицина

Див. також

• Китайська писемність
• Традиційні китайські ієрогліфи
• Етапи еволюції китайських ієрогліфів
• Сіндзітай — японське спрощення
• Хеґайдзі — знаки, що залишилися неспрощеними у японській мові