Коко Шанель
| Габрієль Бонер Шанель | |
|---|---|
| фр. Coco Chanel | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | Gabrielle Bonheur Chanel |
| Прізвисько | Mademoiselle, Coco і Gabrielle Bonheur |
| Псевдо | Коко Шанель |
| Народилася | 19 серпня 1883[1][2][…] Сомюр[4] |
| Померла | 10 січня 1971[1][2][…] (87 років) Готель Ріц (Париж), I округ Парижа[5][6] |
| Поховання | Bois-de-Vaux Cemeteryd |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | модельєрка, текстильна дизайнерка, бізнес-директор, модистка, гранд-кутюр'є, художниця по костюмах |
| Галузь | модний дизайн і дизайн ювелірних виробівd[7] |
| Знання мов | французька[8][9] |
| Заклад | Chanel |
| Батько | Albert Chaneld[10] |
| Мати | Жанна Девольd |
| Родичі | André Palassed[11][12] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0151558 |
| Сайт | chanel.com |
| |
Габріель Бонер Шанель (фр. Gabrielle Bonheur Chanel; 19 серпня 1883, Сомюр — 10 січня 1971, Лозанна), відома як Коко Шанель — французька кутюр'є, дизайнерка текстилю та прикрас, художниця по костюмах, підприємиця, реформаторка моди ХХ століття. Завдяки унісекс-модернізму і дорогій простоті Шанель стала іконою стилю. Вона принесла в жіночу моду комплексні парфуми (Chanel № 5), маленьку чорну сукню, приталений жакет, засмагу, знаменитий костюм Шанель (спідниця + жакет). Вплив Шанель на високу моду був таким сильним, що її, єдину з історії моди, журнал Тайм вніс до списку 100 найвпливовіших людей XX століття.
Народилася 19 серпня 1883 року в Сомюрі, хоча сама вказувала 1893 рік та Овернь. Мати померла, коли Габріель було 6 років, пізніше її і її чотирьох рідних братів і сестер залишив батько; діти були тоді під опікою рідних і провели деякий час у притулку.
У 18 років Габрієль влаштувалася продавчинею у магазин одягу, а у вільний час співала у кабаре. Улюбленими її піснями були «Ko Ko Ri Ko» і «Qui qua vu Coco», за що її прозвали Коко. Шанель не мала значного успіху як співачка, проте за кулісами вона працювала над костюмами для виступів.
В кабаре познайомилася з офіцером Етьєном Бальзаном (Etienne Balsan). Переїхала до нього в Париж. Незабаром пішла до англійського промисловця Артура Кейпеля (Arthur Capel). Завдяки інвестиціям цих багатіїв Шанель змогла відкрити власний магазин одягу, з якого почала своє сходження у світ високої моди.
В 1910 році Шанель відкрила магазин у Парижі, продаючи жіночі капелюшки. Протягом року дім моди перемістився на вулицю Камбон (Cambon), де і знаходиться понині.
У 1912 році Шанель відкрила свій перший дім моди у Довілі, але Перша світова війна перервала її діяльність.
У своїх моделях Шанель сповідувала дорогу простоту. Серед крилатих висловів дизайнерки: «Мода створена не для того, щоб дивувати публіку на показах. Вона створена для того, щоб одягати цю публіку» і «Моду не можна назвати модою, якщо її не носять на вулиці».
У 1919 році відкрила дім моди в Парижі на вулиці Камбон. До цього часу Шанель вже мала клієнтів у всьому світі. Багато хто носили її фланелеві блейзери, спідниці вільного крою, довгі светри з джерсе, матроски і знаменитий костюм (спідниця + жакет). Сама Шанель носила коротку зачіску, маленькі капелюшки і сонячні окуляри.
У 1920-х Шанель запровадила моду на засмагу, повернувшись із відпочинку на яхті із золотаво-бронзовою шкірою. Доти взірцевою була порцеляново-біла шкіра — вважалося, що лише люди нижчих класів можуть мати засмагу, оскільки працюють на сонці.
У 1921 році випустила знаменитий аромат «Chanel № 5». До Шанель жіночі парфуми були моноароматами, які не володіли складними запахами. Шанель виступила новаторкою, запропонувавши жінкам перший синтезований парфум, що не повторює запах якоїсь однієї квітки.
Коко Шанель популяризувала маленьку чорну сукню, яку можна було носити протягом дня і вечора залежно від того доповнення аксесуарами. У 1926 році американський журнал Vogue прирівняв за універсальністю і популярністю маленьку чорну сукню до автомобіля «Ford».
Попри величезний успіх моделей Шанель, у 1939 році вона закрила всі бутики і дім моди — почалася Друга світова війна. Багато кутюр'є покинули країну, але Шанель залишилася у Парижі. Після закінчення війни вона виїхала у Швейцарію.
У 1954 році 71-річна Шанель повернулася у світ моди і представила нову колекцію от кутюр. Через три сезони вона досягла колишньої слави і пошани. Шанель вдосконалила свої класичні моделі, і в результаті найбагатші та найвідоміші жінки стали постійними відвідувачками її показів. Костюм «від Шанель» став символом статусу нового покоління: виготовлений з твіду, з вузькою спідницею, жакетом без коміра, обшитим тасьмою, золотистими ґудзиками і накладними кишенями. Також знову представила жіночі сумочки, ювелірні вироби та взуття, які згодом мали приголомшливий успіх.
У 1950–1960-ті Шанель співпрацювала з різними голлівудськими студіями, одягала таких зірок, як Одрі Гепберн та Елізабет Тейлор. У 1969 році легендарна акторка Кетрін Гепберн втілила Шанель у бродвейському мюзиклі «Коко».
Мала безліч романів, але жодного шлюбу та дітей.
Померла 10 січня 1971 року у віці 87 років. Похована в Лозанні у Швейцарії в могилі, оточеній п'ятьма кам'яними левами.
З 1983 року Карл Лагерфельд прийняв керівництво дому моди Шанель і став його головним модельєром.
Вулиця Коко Шанель існує у французьких містах Гран-Шам, Ла-Рош-сюр-Іон, Торрей.
2021 року у селі Струмівка Волинської області з'явилася вулиця Коко Шанель.[13]
Кінематограф
- 1981 — «Самотня Шанель», фільм спільного виробництва Франції, Британії та США. У головних ролях Марі-Франс Пізьє, Тімоті Далтон та Рутгер Гауер.
- 2008 — «Коко Шанель», телефільм спільного виробництва Італії, Франції та США. У головних ролях Ширлі Маклейн і Барбора Бобулова.
- 2009 — «Коко до Шанель», французький фільм Анн Фонтен за книгою Едмонди Шарль-Ру. У головній ролі Одрі Тоту.
- 2009 — «Коко Шанель та Ігор Стравинський», французький фільм Жана Кунена. У головних ролях Анна Муглаліс і Мадс Міккельсен.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118520075 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Coco Chanel
- ↑ свідоцтво про народження
- ↑ Chanel, the Couturier, Dead in Paris
- ↑ свідоцтво про смерть — С. 2.
- ↑ https://hedendaagsesieraden.nl/2022/09/16/jozef-wiggers/
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Neupert R. French Animation History — Wiley-Blackwell, 2011. — P. 93. — ISBN 978-1-4443-3836-2
- ↑ Picardie J. The secret life of Coco Chanel / C. Evans — London: 2010. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
- ↑ На честь Коко Шанель в селі на Волині назвали вулицю.
- Шанель // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Coco Chanel(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|