Лінія Керзона
Лінія Керзона (англ. Curzon Line) — умовна демаркаційна лінія, яку запропонував Джордж Керзон як можливий кордон перемир'я у війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою Польською республікою під час Польсько-радянської війни 1920—1921 рр.
У грудні 1919[1] року міністр закордонних справ Великої Британії Джордж Керзон запропонував лінію, що проходить через Гродно — Ялівку — Немирів — Берестя — Дорогуськ — Устилуг, на схід від Грубешова, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат як кордон Польщі й Радянської Росії під час наступу радянської армії на Варшаву[2].
Спочатку план Керзона з перемир'я Російська СФРР не прийняла, відчуваючи на момент подання лінії кордону перевагу. Пізніше вже Польська республіка не захотіла приймати кордон по лінії Керзона, оскільки ситуація змінилася на її користь[3]. Як кордонна лінія, лінія Керзона не відігравала жодної ролі в упровадженні польсько-радянського кордону 1921 року[3]. Натомість підписаний 18 березня 1921 Ризький мирний договір відвів Польщі майже 135 000 км² на схід від лінії Керзона, що в середньому на 200 км віддалена на схід від неї[3].
Лінія Керзона далеко не повністю враховувала межі етнічного розселення українців. На захід від неї опинилися чотири українські етнічні і історико-культурні регіони: Надсяння, Лемківщина, Холмщина і Підляшшя[4].
Уперше «Керзонову лінію» як східний кордон Польщі визначила Найвища Рада Антанти 8 грудня 1919 р.[5]
«Керзонову лінію» з поправками на користь СРСР встановлено як німецько-радянський кордон у договорі між Третім Рейхом й СРСР 28 вересня 1939. При утворенні німцями дистрикту Галичина межу було пересунуто на схід на 20—30 км.
Востаннє «Керзонову лінію» прийнято, цього разу знову з поправками на користь Польщі, як польсько-радянський кордон на Ялтинській конференції (лютий 1945), її згодом санкціонував договір між СРСР і Польщею 16 серпня 1945 р.
- О. І. Ганжа. «Керзона лінія» [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 175. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- О. І. Ганжа. Керзона лінія [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- В. І. Головченко. Керзона лінія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Керзона лінія [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Стаття «Лінія Керзона» [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.] на порталі «Минуле та теперішнє» [Архівовано 13 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Тадеуш Анджей Ольшанський «Формування польсько-українського кордону» [Архівовано 29 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ World War One By Priscilla Mary Roberts page 532
- ↑ Eberhardt, Piotr (2012). The Curzon line as the eastern boundary of Poland. The origins and the political background. Geographia Polonica. 85 (1): 5—21. doi:10.7163/GPol.2012.1.1. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 17 березня 2020.
- ↑ а б в Global encyclopaedia of political geography By M. A. Chaudhary, Gautam Chaudhary
- ↑ Папіш Н.Н., Федунь О.В. Історико-політичні аспекти становлення українсько-польського державного кордону. — Регіональні студії. — Ужгородський національний університет, 2019. — № 16. — С. 114. — 109-115 с. — ISSN 2663-6115. — DOI:https://doi.org/10.32782/2663-6170/2019.16.18.
- ↑ International law: theory and practice : essays in honour of Eric Suy By Eric Suy, Karel Wellens page 110