Марселен Бертло

Марселен Бертло
фр. Marcellin Berthelot
Ім'я при народженні	фр. Pierre Eugène Marcellin Berthelot
Народився	25 жовтня 1827(1827-10-25) Париж
Помер	18 березня 1907(1907-03-18) (79 років) Париж ·інфаркт міокарда
Поховання	Пантеон
Країна	Франція
Діяльність	хімік, педагог, політик, есперантист, професор, фізик, викладач університету
Alma mater	Ліцей Генріха IV факультет природничих наук Паризького університетуd
Галузь	Хімія
Заклад	Колеж де Франс
Посада	Пожиттєвий сенаторd, Q36400359?, міністр закордонних справ Франції, Perpetual Secretaryd і seat 40 of the Académie françaised
Аспіранти, докторанти	Поль Сабатьє
Членство	Лондонське королівське товариство Паризьке філоматичне товариствоd Французька академія Шведська королівська академія наук Французька академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Румунська академія Паризька медична академія Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук Італіїd Баварська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук
Батько	Jacques-Martin Berthelotd
У шлюбі з	Софі Бертло
Діти	Philippe Berthelotd André Berthelotd René Berthelotd Daniel Berthelotd Camille Berthelotd
Нагороди	Медаль Деві 1883 Медаль Коплі 1900
Марселен Бертло у Вікісховищі

П'єр Ежен Марселен Бертло (1827 — 1907) — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу».

Учений синтезував ацетилен, бензен, фенол, метан, жири, епіхлоргідрин та ряд інших сполук.

Автор праць у галузях термохімії, хімічної кінетики, агрохімії, історії хімії.

• 
  La Révolution chimique, 1890

Див. також

• Медаль Коплі
• Медаль Деві
• Лондонське королівське товариство

Джерела

(рос.)

• Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
• Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.