Координати: 152 осіб)_region:RU_ 53°01′00″ пн. ш. 158°39′00″ сх. д. / 53.016666666667° пн. ш. 158.65° сх. д. / 53.016666666667; 158.65

Петропавловськ-Камчатський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Петропавловськ-Камчатський
Петропавловск-Камчатский
Герб Петропавловська-Камчатського Прапор Петропавловська-Камчатського
Розташування міста Петропавловськ-Камчатський
Розташування міста Петропавловськ-Камчатський
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Далекосхідний федеральний округ
Камчатський край
Код ЗКАТУ: 30 401
Код ЗКТМО: 30701000001
Основні дані
Час заснування 1740
Статус міста 1812
Населення 163 152 осіб
Площа 400 км²
Густота населення 495 осіб/км²
Поштові індекси 683000
Телефонний код +7 4152
Географічні координати: 152 осіб)_region:RU_ 53°01′00″ пн. ш. 158°39′00″ сх. д. / 53.016666666667° пн. ш. 158.65° сх. д. / 53.016666666667; 158.65
Часовий пояс UTC+12, літом UTC+13
День міста 17 жовтня
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

8200

Влада
Вебсторінка www.petropavlovsk.kamchatka.ru
Міський голова Констянтин Слищенко

Мапа


CMNS: Петропавловськ-Камчатський у Вікісховищі

Петропавловськ-Камчатський уночі
Авачинська бухта, вид на Петропавловськ-Камчатський та вулкан Коряцька сопка

Петропа́вловськ-Камча́тський (рос. Петропавловск-Камчатский) — місто і порт на Далекому Сході Росії, адміністративний центр Камчатського краю (до 1 липня 2007 — Камчатської області).

Розташований у південно-східній частині півострова Камчатка, на берегах Авачинської бухти Тихого океану.

Населення — 163 152 (2024).

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване 1740 року на місці камчадальського поселення Аушин під час Другої Камчатської експедиції Вітуса Беринга та Олексія Чирікова (1733—1743). Отримало назву Петропавловськ на честь кораблів експедиції «Святий Петро» і «Святий Павло».

Набуло статусу міста 1812 року.

Значний внесок у розбудову міста зробив командир Петропавловського порту та військовий губернатор Камчатки (1849-1855), українець з походження, контр-адмірал Василь Завойко.

У місті в 1917-1922 діяла Українська Громада, Камчатська Українська Окружна Рада та товариство «Просвіта», у складі якого працював Український музично-драматичний гурток «Українська Хатка», що вів театральну діяльність.

У 1992-1996 діяло Земляцтво українців Камчатки, від 1996 — Регіональний український культурний центр «Дніпро», від 1997 діє Національно-культурна автономія українців Камчатки, від 1994 — Клуб української культури ім. Івана Франка. Діяли українські творчі колективи — український хор «Дніпровські зорі» (1996—2003), вокальні ансамблі «Ласкаво просимо» (2005—2008), «Українська душа», український самодіяльний театр «Мрія».

Від 2002 року при школі № 7 працює український недільний клас. Від 2000 року виходить щомісячна газета «Батьківщина».

Населення

[ред. | ред. код]

У 2010 році населення міста становило 179,8 тис. осіб, у тому числі — близько 20 тисяч українців. В 2017 населення становить 180,4 тисяч осіб.

Культура

[ред. | ред. код]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Визначні особистості

[ред. | ред. код]
  • Олег Вікторович Ваннік (нар. 02.05.1961) — громадський діяч, головний редактор газети «Не улетай», координатор національного проекту «Вуличний футбол в Україні» та менеджер збірної України в чемпіонатах світу з футболу серед безпритульних
  • Жуков Дмитро Сергійович (1978—2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Конотопенко Олександр Якович (1976—2018) — полковник морської піхоти України, учасник російсько-української війни.
  • Приходько Максим Анатолійович (1983—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Сидоренко Оксана Юріївна (нар. 1987) — російська танцюристка, акторка, чемпіонка світу з бальних танців у латиноамериканській програмі.
  • Розовський Марко Григорович (* 1937) — радянський і російський драматург, сценарист, режисер театру і кіно, прозаїк.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011
  •  — Офіційний сайт