Поліїрос
Поліїрос Πολύγυρος |
|
---|---|
Ратуша Поліїроса | |
Координати: 40°22′ пн. ш. 23°26′ сх. д. / 40.367° пн. ш. 23.433° сх. д. | |
Країна | Греція |
Децентр. адміністрація | Адміністрація Македонії і Фракії |
Периферія | Центральна Македонія |
Периф. одиниця | Халкідіки |
Колишні адмін. одиниці | |
- Регіон | Македонія |
- Ном | Халкідіки |
Розташування на мапі ному |
|
Уряд | |
- мер | Фомас Капланіс |
Площа | |
- Повна | 470,933 км² |
Висота над р.м. | 426 м |
Населення (2001[1]) | |
- Усього | 10 444 |
Часовий пояс | EET/EEST (UTC+2/3) |
Поштовий код | 631 00 |
Телефонний код(и) | 23710 |
Авто | |
Вебсайт: www.poligiros.gr |
Поліїрос (грец. Πολύγυρος, мак. Полигеро, болг. Полигиро) — грецьке місто в області Македонія, столиця ному Халкідіки. Розташоване біля підніжжя гори Афон, за 70 км від міжнародного аеропорту Салонік «Македонія».
Північна частина міста розташована на пагорбі Тсукала́с, висота якого сягає 890 м. З нього відкривається чудова панорама усіх трьох «пальців» Халкідіки: Кассандра, Ситонія та Айон Орос.
Перша згадка про місто датується XI ст. Вважається, що цей регіон перебував під керівництвом Іверського монастиря Святого Афону.
Особливо швидко місто розвивалося в османську добу. Поліїрос був центром 15 селищ, що мали тоді особливі привілеї, носили назву Хасікохор'я і належали султану Валіде[2].
У травні 1821 р. Поліїрос став центром повстанців півострова Халкідіки. Наприкінці того ж року турки спалили місто. Наступне повстання відбулось 1854 р. під проводом Цаміса Каратасоса, проте виступи біли швидко придушені, а як покарання турки стратили 27 старост області. 1870 р. місто стало центром єпархії Кассандрія, в ньому оселився митрополит.
18 жовтня 1912 року Поліїрос був звільнений від турків.
Рік | Місто | Муніципалітет |
---|---|---|
1981 | 5,239 | — |
1991 | 4,501 | 10,218 |
2001 | 6,227 | 10,444 |
- ↑ Δείτε
τ η Διοικητική Διαίρεση. Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції (гр.) . www.ypes.gr. Процитовано 9 вересня 2009. - ↑ Полигирос — greece-invest.ru [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)