Сакамото Рюіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Сакамото традиційно записане перед особовим ім'ям Рюіті.
Рюіті Сакамото
яп. 坂本さかもと龍一りゅういち
Основна інформація
Дата народження17 січня 1952(1952-01-17)[1][2]
Місце народженняРайон Накано, Токіо, Японія[3]
Дата смерті28 березня 2023(2023-03-28)[4][5] (71 рік)
Місце смертіТокіо, Японія
Причина смертіколоректальний рак[6]
Роки активності1975 — 2023
ГромадянствоЯпонія
Професіїактор, композитор, музичний продюсер, аранжувальник, піаніст, клавішник, кінокомпозитор, викладач університету, студійний музикант, диригент
ОсвітаТокійський університет мистецтв, Tokyo Metropolitan Shinjuku High Schoold, Q21653356? і Soshigaya Elementary Schoold
Інструментиелектронна клавіатура
Моваяпонська
Жанриелектронна музика, техно[7] і експериментальна музика[8]
ЧленствоYellow Magic Orchestrad і Alva Noto + Ryuichi Sakamotod
ЛейблиMidi Inc.d, Island Records, Nippon Columbiad, For Life Musicd, Columbia Records і Commmonsd
Нагороди
БатькоKazuki Sakamotod
У шлюбі зAkiko Yanod
Діти (4)Miu Sakamotod і Neo Sorad[9]
sitesakamoto.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Рюіті Сакамото (яп. 坂本さかもと 龍一りゅういち, Сакамото Рю: іті, нар. 17 січня 1952 — пом. 28 березня 2023) — японський композитор, музикант, продюсер і актор, який створював музику різних стилів як сольний виконавець і як учасник Yellow Magic Orchestra. Разом зі своїми колегами по групі Харуомі Хосоно та Юкіхіро Такахасі Сакамото вплинув на низку жанрів електронної музики.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Сакамото почав свою кар'єру під час навчання в університеті в 1970-х як сесійний музикант, продюсер і аранжувальник. Його першим великим успіхом у 1978 році стала участь в гурті Yellow Magic Orchestra. Паралельно він розвиває сольну кар'єру, випустивши експериментальний електронний ф'южн альбом Thousand Knives у 1978 році. Через два роки він випустив альбом B-2 Unit. До нього увійшов трек «Riot in Lagos», який став значущим у розвитку електро та хіп-хоп музики[10][11][12]. Сакамото продовжив продюсувати більше сольних записів і співпрацювати з багатьма міжнародними артистами, серед яких Девід Сільвіан, Карстен Ніколаї, Юссу Н'Дур і Феннес. Сакамото створив музику для церемонії відкриття Олімпійських ігор у Барселоні 1992 року, а його композиція «Energy Flow» (1999) стала першим інструментальним синглом номер один в історії японських чартів Oricon[13].

Як композитор музики до фільмів Сакамото отримав премії «Оскар», «BAFTA», «Греммі» та 2 нагороди «Золотий глобус»[14]. Стрічка «Щасливого Різдва, містере Лоуренс» (1983) ознаменувала його дебют і як актора (одна із головних ролей), і як кінокомпозитора. Головна музична тема фільму була адаптована в сингл «Forbidden Colours[en]», який став міжнародним хітом. Його найуспішнішою роботою як кінокомпозитора був «Останній імператор» (1987)[15], після чого він продовжував отримувати нагороди, створюючи композиції для таких фільмів, як «Небо, що приховує» (1990), «Маленький Будда» (1993) і «Легенда Г'ю Гласса»/«Уцілілий» (2015). Іноді Сакамото також працював як композитор і сценарист аніме та відеоігор. У 2009 році він був нагороджений Орденом мистецтв і літератури від Міністерства культури Франції за внесок у музику[16].

27 лютого 2022 року, невдовзі після військового вторгнення РФ в Україну, на офіційному youtube-каналі композитора опубліковано його саундтрек до документального фільму «Олексій і весна»/ англ. «Alexei and the Spring» (2002, реж. Seiichi Motohashi[en]), присвяченому темі Чорнобильської трагедії 1986 року, і слова солідарності та підтримки народу України: «Я з українським народом. Миру Україні і всьому світу» (англ. “I am with the Ukrainian people. Peace for Ukraine and the world.” — Ryuichi Sakamoto)[17].

Пішов із життя 28 березня 2023 після тривалого онкологічного захворювання.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Ryuichi Sakamoto

Кінокомпозитор:

Кіноролі:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134505794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ https://www.imdb.com/name/nm0757098/
  4. ↑ (unspecified title)
  5. ↑ https://www.sitesakamoto.com/images/whatsnew/20230331_Sakamotos-annoucement-of-death_final_1280x1280.jpg
  6. ↑ Ryuichi Sakamoto, Japanese pop pioneer and Oscar-winning composer, dies aged 71
  7. ↑ http://igloomag.com/reviews/alva-noto-ryuichi-sakamoto-vrioon-insen-insen-tour
  8. ↑ http://www.tinymixtapes.com/music-review/ryuichi-sakamoto-sala-santa-cecilia-fennesz?desktop
  9. ↑ https://pitchfork.com/thepitch/ryuichi-sakamoto-final-concert-film-opus-son-neo-sora-interview/
  10. ↑ Broughton, Frank (2007). La historia del DJ / The DJ's Story, Volume 2. Ediciones Robinbook. с. 121. ISBN 978-84-96222-79-3. Процитовано 25 травня 2011.
  11. ↑ Kurtis Mantronik Interview, Hip Hop Storage, July 2002, архів оригіналу за 24 травня 2011, процитовано 25 травня 2011 [Архівовано 2011-05-24 у Wayback Machine.]
  12. ↑ David Toop (March 1996), A-Z Of Electro, The Wire (145), процитовано 29 травня 2011
  13. ↑ Sakamoto's 'energy Flow' Enlivens Japan. AllBusiness.com. 2 липня 1999. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 29 листопада 2008.
  14. ↑ Ryûichi Sakamoto на сайті IMDb (англ.)
  15. ↑ Jim Sullivan (8 лютого 1998), RYUICHI SAKAMOTO GOES AVANT-CLASSICAL, Boston Globe: 8, архів оригіналу за 10 лютого 2013, процитовано 27 травня 2011 [Архівовано 2013-02-10 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Denise Sullivan (13 травня 2011). What Makes A Legend: Ryuichi Sakamoto. Crawdaddy!. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 31 травня 2011.
  17. ↑ «Alexei and the Spring» for Ukraine
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сакамото_Рюіті&oldid=43714114