Солодкий корінь голий
Солодкий корінь голий | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
Родина: | Бобові (Fabaceae) |
Підродина: | Метеликові (Faboideae) |
Рід: | Солодкий корінь (Glycyrrhiza) |
Вид: | Солодкий корінь голий (G. glabra)
|
Біноміальна назва | |
Glycyrrhiza glabra L., 1753
|
Солодкий корінь голий[1] (лат. Glycyrrhiza glabra L., інші назви: солоде́ць голий, вербе́ць, соло́дка, соло́дкий ко́рінь, солоди́ч, локри́ця) — багаторічна рослина родини бобових. Вид занесений до Червоної книги України[2], угруповання (формація) — до Зеленої книги України[3]. Корінь використовується в промисловості й медицині.
Багаторічна трав'яниста рослина 50-100 см заввишки, що має потужну кореневу систему. Листки її почергові, складні, непарноперисті, з 11-15 яйцеподібно-ланцетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані у густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті бурі боби. Цвіте у червні — серпні. Росте у степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інколи утворює суцільні зарості.
Зазвичай, корені збирають восени або рано навесні, зрідка влітку. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать на горищі або в сушарнях.
Корені солодцю містять у собі глікозиди: ліквіритин, гліциризин (нудно-солодкий на смак), глюкозу, пектини, крохмаль, гіркоту, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди летких олій.
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Стародавні єгиптяни використовували корінь локриці як підсолоджувач. Археологи знайшли його в похованні фараона Тутанхамона. Як ліки локрицю використовували також у Китаї, Індії та середньовічній Європі.
В 1731 році італієць Джорджіо Амареллі винайшов спосіб добувати з кореня цієї рослини екстракт, який також отримав назву локриці. Локричні цукерки з часом припали до смаку багатьом мешканцям Північної Європи, зокрема голландцям, шведам і фінам[4].
У практиці української народної медицини застосовують як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обволікальний, трохи проносний засіб при закрепах, геморої, виразці шлунка.
Може використовуватися як протиотрута при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоноподібно, впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона.
Враховуючи те, що глікозид гліциризин є джерелом глюкуронової кислоти, якою організм знешкоджує різні отрути (в тому числі токсини правця), локрицю вживають при жовчних каменях і хворобах печінки.
Екстракт солодцю заспокоює болі, але треба пам'ятати, що гліциризин може порушити електролітно-водну рівновагу і призвести до виникнення набряків. Понижується також при цьому вміст вітаміну С у надниркових залозах. Солодка може вплинути на баланс електролітів в організмі та привести до високого кров'яного тиску, головних болів.
У 2020 році зафіксовано випадок смерті, спричинений надмірним споживанням цукерок з екстрактом кореня локриці. Лікарі описали цей випадок у Медичному журналі Нової Англії (New England Journal of Medicine), дійшовши висновку, що у смерті чоловіка винна гліциризинова кислота, яка міститься у локриці."[5][6] Остаточний діагноз, псевдогіперальдостеронізм, свідчить про надмірне споживання солодки, ускладнене зупинкою серця, пов'язаною з фібриляцією шлуночків.
Його додають в суміші для вогнегасників, застосовують для боротьби з сірчанокислим туманом над електролізними та рафіновуваними ваннами підприємств кольорової металургії[7].
Локричний екстракт обов'язкова складова жувальних гумок і відомого напою Кока-Кола, його використовують при виготовленні тютюну вищих сортів, у виробництві цукерок[en], квасу, пива, лимонаду[7].
Дрібно порізані корені додають під час квашення яблук, огірків, капусти[8].
Стебла і листя є поживним кормом для худоби й водночас стимулятор росту тварин[7].
- ↑ Glycyrrhiza glabra // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Солодка гола в Червоній книзі України
- ↑ Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К.: Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 234—235). — ISBN 978-966-542-2
- ↑ Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.54-55
- ↑ suspilne.media https://suspilne.media/65630-u-ssa-colovik-pomer-cerez-svou-pristrast-do-lakrici/. Процитовано 26 вересня 2020.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ Edelman, Elazer R.; Butala, Neel M.; Avery, Laura L.; Lundquist, Andrew L.; Dighe, Anand S. (24 вересня 2020). Case 30-2020: A 54-Year-Old Man with Sudden Cardiac Arrest. New England Journal of Medicine. Т. 383, № 13. с. 1263—1275. doi:10.1056/NEJMcpc2002420. ISSN 0028-4793. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ а б в Красный А. По Амударье за лакричным корнем / «Химия и жизнь» Научно-популярный журнал Академии наук СССР. — 1972, № 1 (с.: 14)
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.157
- Солодка гола. GLYCYRRHIZA GLABRA L.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983.
- Солодка гола в Червоній книзі України
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7. Ел.джерело С. 408—409.
- СОЛОДЕЦЬ //Фармацевтична енциклопедія
- Glycyrrhiza glabra. The Plant List. Процитовано 2014.01.12.
- Солодець голий на сайті fitoapteka.org