Татамі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Татамі в замковій світлиці.

Тата́мі (яп. たたみ】 たたみ, «мат») — японський солом'яний мат (мата) для покриття підлоги. Зазвичай виготовляється з рисової соломи; інколи — із синтетичних теплоізоляційних матеріалів. Краї обшиваються кольоровою візерунчастою облямівкою. Від середньовіччя найякісніші татамі виготовляють у провінції Бінґо (сучасна префектура Хірошіма)[1][2].

Також — традиційна міра вимірювання площі в Японії. Інша назва міри — джьо́ (【たたみ】 じょう)[3].

Розміри[ред. | ред. код]

Виготовлення татамі (2-а пол. XIX ст.)

За японською домодерною системою мір довжина татамі дорівнює 6 шяку 3 суни; ширина — 3 шяку 1 сун 5 бу[4]. Модерний стандарт — 6 шяку на 3 шяку (бл. 91 х 182 см). Довжина і ширина татамі, незалежно від розмірів, відносяться один до одного як 2:1. Товщина татамі — близько 5 см. Пропорції татамі повторюють правило золотого перетину.[5]

Локальні стандарти японських мір довжини різняться залежно від регіону. Тому всередині Японії існують регіональні відмінності в розмірах татамі. Виділяють чотири основні типи:

Крім цього існує декілька локальних стандартів у регіонах меншого рівня.

Традиційно татамі, виготовлені за кіотським стандартом називаються «столичними» (яп. 京間きょうまたたみ), решта — «провінційними» (яп. 田舎いなかたたみ).

Розміщення[ред. | ред. код]

Варіанти розміщення татамі в кімнаті

В Японії розмір кімнат зазвичай вимірюється кількістю татамі. Підлога кімнати зазвичай вкрита кількома татамі, що мають одну форму і розміри.

Є декілька правил що визначають кількість і порядок розміщення татамі в приміщенні. Зазвичай, татамі не повинні лежати правильною сіткою, і не повинно бути жодного місця, де кути трьох або чотирьох матів сходяться. Таке розміщення називається святковим (【祝儀しゅうぎき】, шюґі-джікі). Під час похоронів або у монастирях татамі кладуть навпаки — сіткою, так аби кути матів сходилася на одному боці. Такий тип розміщення називають несвятковим (【不祝儀ぶしゅうぎき】, фушюґі-джікі).

Магазини традиційно мали розмір 5 1/2 татамі, а чайні будиночки та чайні кімнати 4 1/2 татамі.

Історія[ред. | ред. код]

У 7—12 сторіччях татамі не існувало. Використовувались здебільше прості циновки (рогожі) що поділялись за призначенням (для сидіння, для вкривання і таке інше).

У період Камакура (1185—1333) в заможних родинах циновки почали виготовляти у вигляді матів — татамі. Ними вкривали всю площу кімнат.

У період Муромачі (1392—1568) татамі набули сучасного вигляду. Їх називали «покривальними» (【じきたたみшікі-датамі) на противагу «кладеним» (【おけたたみокі-датамі) — тобто окремим циновкам, що виконували роль подушки. Соціальний статус господарів визначався за кількістю і товщиною татамі, а також кольором і візерунком облямівки.

З кінця 17-го століття татамі стали доступні для широких верств населення.

Сучасні заможні японські будинки і квартири мають хоча б одну кімнату японського традиційного стилю, в якій використовуються татамі. Через еластичність цих матів їх використовують як місце відпочинку або ліжко.

Мистецтво чаювання[ред. | ред. код]

Татамі глибоко пов'язані з японським побутом, релігійними обрядами, та чайною церемонією. Наприклад кожна циновка чайного будиночку має своє призначення і назву, так головна циновка може мати назву шю-датамі (яп. しゅたたみ), темае-датамі (яп. 点前てまえたたみ) чи доґу-датамі (яп. 道具どうぐたたみ); циновка біля входу - кекомі-датамі (яп. 蹴込けこみたたみ); циновка, що відведена іменитим гостям — кінін-датамі (яп. 貴人きじんたたみ); місце для звичайних гостей — кякудатамі (яп. きゃくたたみ); місце розміщення вогнища - ро-датамі (яп. たたみ); місце розміщення посуду — доґу-датамі (яп. 道具どうぐたたみ).

Бойові мистецтва[ред. | ред. код]

Татамі також використовують, як захисне покриття на тренуваннях з японських бойових мистецтв, таких як дзюдо, айкідо та інших.

Татамі також використовуються на тренуваннях з японського фехтування для відпрацьовки розрубання предметів (【ためり】 тамешіґірі). Такі татамі скручені в циліндри замочують у воді на кілька днів, щоб потім випробувати на них гостроту меча або перевірити навички фехтувальника.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 622.
  2. 備後びんごひょう: たたみ歴史れきしさぐる: あき企画きかくてん広島ひろしま県立けんりつ歴史れきし博物館はくぶつかん編集へんしゅう. — 広島ひろしま県立けんりつ歴史れきし博物館はくぶつかんともかい, 1990.11.
  3. Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]... — С. 594.
  4. Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]... — С. 594, 741.
  5. Хёрлберт, Аллен. Сетка (PDF). с. 7. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2018. Процитовано 23 лютого 2019. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  6. а б в Корейська облямівка // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]... — С. 602.
  7. а б Смугаста облямівка // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]... — С. 622—623.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Система мір // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5 — С. 741.
  • たたみ技術ぎじゅつだい図鑑ずかん』 (ただし, つづけ). — たたみ新聞しんぶんしゃ, 1978-1979.
  • 備後びんごひょう: たたみ歴史れきしさぐる: あき企画きかくてん広島ひろしま県立けんりつ歴史れきし博物館はくぶつかん編集へんしゅう. — 広島ひろしま県立けんりつ歴史れきし博物館はくぶつかんともかい, 1990.11.
  • たたみ住友すみとも和子かずこ編集へんしゅうしつへん (日本人にっぽんじんとすまい 2). — リビング・デザインセンター, 1997.1.

Посилання[ред. | ред. код]