Збройні сили Польщі
| Збройні сили Польщі | |
|---|---|
| Siły Zbrojne Rzeczypospolitej Polskiej | |
 | |
| Гасло | Бог, Честь, Вітчизна (пол. Bóg, Honor, Ojczyzna) |
| Засновані | 12.жовтня.1918 року |
| Види збройних сил | |
 Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили Сили спеціальних операцій Війська територіальної оборони | |
| Штаб |  Варшава |
| Командування | |
| Верховний головнокомандувач |  ПрезидентАнджей Дуда |
| Міністр оборони |  Владислав Косіняк-Камиш |
| Начальник генерального штабу |  генералРаймунд Анджейчак |
| Людські ресурси | |
| Вік | 18-28 років[1] |
| Призов | немає (2013)[1] |
| Населення у призовному віці | 9.531.855 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 9.298.593 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1]) |
| Придатних для військової служби | 7.817.556 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 7.766.361 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1]) |
| Щорічно досягають призовного віку | 221.889 ч. (оц. 2010[1]), 211.172 ж. (оц. 2010[1]) |
| Активні службовці | 186.000 (2023) |
| Резерв | 1.000.000 (2022) |
| Службовці за кордоном | 7.500 (2022)[2] |
| Витрати | |
| Бюджет | $ 22,288 млрд (2023) |
| Відсоток у ВВП | 3% (2023)[3] |
| Промисловість | |
| Національні постачальники | Польський оборонний холдинг WZM S.A. PZL-Świdnik HSW S.A. OBRUM |
| Закордонні постачальники |  Європейський Союз Ізраїль Норвегія.svg){kind=small} Швейцарія США Південна Корея Фінляндія |
| Історія | |
| Військова історія Польщі Польсько-українська війна (1918—1919) Тешинський конфлікт Польсько-радянська війна 1920 Друга світова війна Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини Війна в Перській затоці Війна в Афганістані Війна в Іраку | |
| Однострої та звання | |
| Військові звання Польщі | |
| Нагороди | |
| Військові нагороди Польщі | |
Збройні сили Польщі у Вікісховищі | |
Збройні сили Республіки Польща (пол. Siły Zbrojne Rzeczypospolitej Polskiej), скор. ЗСРП або Військо Польське (пол. Wojsko Polskie) — збройні сили Республіки Польща. Діють відповідно до Стратегії національної безпеки Республіки Польща та призначені для оборони держави від зовнішньої збройної агресії, для врегулювання міжнаціональної ворожнечі, а також у різноманітних гуманітарних місіях.
Складаються із Сухопутних військ (Wojska Lądowe RP), ВМФ (Marynarka Wojenna RP), Повітряних сил (Siły Powietrzne RP) та Сил спеціального призначення (Wojska Specjalne RP). Перебувають під командуванням Міністерства національної оборони (Ministerstwo Obrony Narodowej)). Станом на 2009 рік Польща займає двадцять першу позицію у світі за рівнем військових витрат, відповідно до SIPRI. Польські війська були розгорнуті в Іраку і Афганістані, 22 солдати загинуло в Іраку в період вторгнення в 2003 році і виведення військ у 2008-му.
У 2022 році Польща обіймала 20-те місце у світі у вимірі військових витрат та була серед дев'яти країн-членів НАТО які підтримували свої військові витрати вищими за необхідні 2% річного ВВП.[4] Відповідно до Закону про оборону Вітчизни[en], прийнятого у відповідь на Російське вторгнення в Україну в 2022 році, Польща планує збільшити чисельність власних збройних сил до більш ніж 300 000 осіб до кінця 2023 року та збільшити вдвічі свої витрати в 2023 році, з запланованим бюдетом більше US$30 млрд.[5][6]
Див. Історія польського війська[en]
Хроніка воєн за участю польського війська сягає 972 року. Сучасні збройні сили сягають корінням на початок XX століття, але історія польських збройних сил у найширшому розумінні сягає набагато далі. Після поділів Речі Посполитої, під час періоду від 1795 до 1918 року польські збройні формування відроджувалися декілька разів під час національних повстань, включаючи Листопадове повстання 1830 року, та Січневе повстання 1863 року, а також під час Наполеонівських воєн були сформовані польські легіони в Італії. Конгресове Королівство Польське, будучи частиною Російської імперії з деякою мірою автономії, мало окрему польську армію в 1815-1830 роках, яка була розформована після невдалого листопадоваго повстання. Велика кількість поляків також служила у арміях поділяючих країн, Російської імперії, Австро-Угорщини та Німецької імперії.
Під час Першої світової війни, Польські легіони були створені в Галичині, південній частині Польщі під Австрійською окупацією. Вони були розформовані після того, як Центральні держави відмовилися гарантувати незалежність Польщі після війни. Генерал Юзеф Галлер, командир 2-ї бригади польського легіону, перейшов на інший бік наприкінці 1917 року та через Мурманськ перевіз частину своїх вояків до Франції, де створив Блакитну армію. До неї долучилися декілька тисяч польських добровольців зі Сполучених Штатів. Вона воювала на Французькому фронті в 1917 та 1918 роках.
Польське військо було відтворене в 1918 році з вояків трьох окремих армій Росії, Австро-Угорщини та Німеччини, та оснащення що залишилося після Першої світової війни. Чисельність збройних сил зросла під час польсько-радянської війни 1920–1921 років майже до 800 000 військовиків, але потім вони були скорочені після підписання Ризького мирного договору.
Під час інтербелуму відзначилися активною участю в силових заходах проти цивільного населення не польських частин Другої польської республіки спрямованих на насильницьке впровадження політики полонізації щодо українців, білорусів та литовців, зокрема проведення "пацифікації" й "ревіндикації" та полонізаційно-відновних акцій.
В міжвоєнний період в польській армії разом з поляками служили й українці. В 1924 р. чисельність українців у польському війську становила понад 11 %, тобто близько 20 тис. Це було вдвічі менше, ніж у 1923 році. Ця кількість зберігалася до початку Другої світової війни. У 1938 році чисельність поляків в армії становила близько 120 тисяч осіб., а українців – понад 15 тис. Українці як 1939 р., так і в попередні роки служили переважно в піхоті та кавалерії.[7]
З початком Другої світової війни, коли чисельність польських збройних сил становила майже мільйон чоловік, 1 вересня 1939 року Нацистська Німеччина вторглася до Польщі. Польські війська були розбиті Німецьким наступом у вересні 1939 року, після чого 17 вересня 1939 року послідувало вторгнення військ Радянського Союзу. Деякі польські сили втекли з окупованої країни та долучилися до Союзних військ, які билися на інших театрах війни, а ті які залишилися в Польщі розпорошилися на партизанські загони Армії Крайової та інші партизанські формування, які таємно воювали проти іноземних окупантів. Таким чином від 1939 року було три напрямки польських збройних сил; польські формування на Заході, Армія Крайова та інші організації спротиву, які воювали проти іноземних окупантів на території Польщі, та польські формування на Сході, які пізніше стали повоєнною комуністичною Польською народною армією (LWP) в повоєнній Польщі.
До початку падіння комунізму в Європі, престиж війська під час комуністичного правління постійно знижувався, оскільки воно використовувалося урядом для переселення етнічних меншин одразу після закінчення війни (операція «Вісла»), та збройного придушення опозиції декілька разів, під час Познанських протестів 1956 року, польських протестів 1970 року, та під час воєнного стану у Польщі в 1981-1983 роках. ПНА також брала участь в придушенні процесу демократизації у Чехословаччині в 1968 році, широко відомого, як Празька весна. Того ж року маршала Польщі Мар'яна Спихальського попросили замінити Едварда Охаба, як голову Державної ради[en], а генерала Войцеха Ярузельського, на той час Начальника Генерального штабу, було названо його наступником.[8] Ярузельський, відомий радянський лояліст, був призначений радянською владою, щоб переконатися, що довірена група офіцерів контролює одну з найменш довірених армій у Варшавському договорі.[9]
Після січня 1990 року та розпаду комуністичного блоку назва збройних сил була змінена на «Збройні сили Республіки Польща» відповідно до нової офіційної назви польської держави. Після подальшого розпуску Варшавськоо пакту Польщу прийняли до НАТО 12 березня 1999 року, і польські збройні сили розпочали масштабну реорганізацію, щоб відповідати новим західним стандартам.
З 2002 до 2014 року польські військові сили входили до складу Сил коаліції які брали участь в Міжнародній місії сприяння безпеці в Афганістані під проводом НАТО. Внесок Польщі в МССБ був найбільшим з моменту вступу країни в НАТО. Польські сили також брали участь у Війні в Іраку. Від 2003 до 2008 року, Польські військові сили командували багатонаціональною дивізією (MND-CS)[en] розташований у південно-центральній зоні окупації Іраку. Дивізія складалася з військ 23 країн і налічувала 8500 солдатів.
У березні 2003 року Збройні сили Польщі взяли участь у вторгненні до Іраку, розгортанням сил спеціального призначення та корабля забезпечення[en].[10] Після знищення режиму Саддама Сухопутні війська Польщі постачали бригаду та штаб дивізії для 17-національної Мультинаціональної дивізії Центр-Південь, частини очолюваної США Міжнародних коаліційних сил в Іраку. На піку Польща мала 2500 солдатів на півдні країни.
Інші завершені операції включають 2005 «Swift Relief» у Пакистані, куди було направлено персонал, виділений Силами реагування НАТО. Персонал Сухопутних військ Польщі відрядений до Пакистану включав роту військових інженерів, взвод 1-го полку спеціального призначення[en], та підрозділ матеріально-технічного забезпечення 10-ї бригади матеріально-технічного забезпечення. В інших місцях, польські сили були направлені на місію MINURCAT[en] у Чаді та Центральноафриканській Республіці (2007–2010).
Станом на 2008 рік Польща розгорнула 985 осіб у восьми окремих миротворчих операціях ООН. (Зона Сил ООН із нагляду за роз'єднанням, MINURSO, MONUC, UNOCI, UNIFIL, UNMEE[en], UNMIK, UNMIL та UNOMIG).[11]
Польські збройні сили, створені раніше за стандартами Варшавського пакту, тепер повністю організовані відповідно до вимог НАТО. Польща також відіграє все більшу роль як головна європейська миротворча держава у світі завдяки різноманітним миротворчим акціям ООН і співпраці з сусідніми державами через багатонаціональні формування та підрозділи, такі як Багатонаціональний корпус Північний Схід[en] та POLUKRBAT. З 1 січня 2010 року Збройні сили Республіки Польща перейшли на повністю контрактну систему комплектування.
10 квітня 2010 року Ту-154М ПС Польщі розбився під Смоленськом, Росія, коли прямував на церемонію вшанування Катинських розстрілів. На борту літака перебували президент (головнокомандуючий), начальник штабу, усі чотири командири відділів польської армії та ряд інших військових чиновників; всі були вбиті.
У 2014–2015 роках було створено Головне командування Збройних Сил та Оперативне командування Збройних Сил, які замінили попередні окремі структури військового управління.
Частково викликаний російським вторгненням в Україну в 2022 році, польський парламент одноголосно ухвалив Закон про оборону Батьківщини[en] 17 березня 2022 року, а наступного дня його підписав президент Дуда. Відповідно до закону, Польща має намір приблизно вдвічі збільшити чисельність збройних сил до 300 тис. осіб, а також витратити на оборону щонайменше 3% ВВП у 2023 році.[12] Це включає збільшення розміру танкового парку шляхом додавання приблизно 1000 нових танків і додавання 600 нових гаубиць до сухопутних сил Польщі.[13] Віце-прем'єр-міністр і міністр оборони Польщі Маріуш Блащак сказав, що метою Польщі є створення найпотужніших сухопутних сил серед усіх членів Організації Північноатлантичного договору в Європі.[14]
27 липня 2023 голова Міністерства оборони Польщі Маріуш Блащак після підписання рішення про створення "академії HIMARS" і 1-ї ракетної оголосив про наміри створити ракетно-артилерійський підрозділ. [15]
28 липня 2023 року польський віцепрем'єр Ярослав Качинський під час візиту до міста Кодень у Люблінському воєводстві заявив про наміри уряду збільшити чисельність дивізій польської армія з трьох до шести.[16]
З 2011 року збройні сили знаходяться посеред довгострокової програми модернізації. У планах – нові зенітно-ракетні комплекси, системи протиракетної оборони, навчально-тренувальний літак Lead-In Fighter Trainer (LIFT), середні транспортні та бойові гелікоптери, підводні човни, безпілотні літальні апарати, а також самохідні гаубиці. Запроваджено плани технічної модернізації на 2013-2022 роки.[17] Протягом періоду виконання плану з 2013 по 2016 роки в технічну модернізацію було інвестовано 37,8 мільярдів злотих, або 27,8% від військового бюджету періоду в 135,5 мільярдів злотих.[17]
До 2022 року також заплановано значні закупівлі військової техніки, на які Міністерство оборони виділить 61 мільярд злотих запланованих витратити на подальшу модернізацію. Головною особливістю програми є придбання близько 1200 безпілотних літальних апаратів, у тому числі щонайменше 1000 з бойовими можливостями.
Крім того, планується закупити нові гелікоптери і системи протиповітряної оборони, а також п'ять легких кораблів для ВМС. Нові підводні сили будуть працювати спільно з партнером по НАТО, а загальні зусилля з оновлення та модернізації спрямовані на протиповітряну оборону, військово-морські сили, можливості ведення кібервійни, бронетанкові сили та сили територіальної оборони (матимуть 50 000 добровольців).[18]
Збройні сили Польщі складаються з 114 050 військовослужбовців.[19] У 2020 році чисельність військ у п’яти різних видах була такою:[20]
- Сухопутні війська (Wojska Lądowe): 61 200[21]
- Повітряні сили (Siły Powietrzne): 16 500[21]
- Військово-морські сили (Marynarka Wojenna): 7 000[21][22]
- Спеціальні сили (Wojska Specjalne): 3 500[21]
- Війська територіальної оборони (Wojska Obrony Terytorialnej): 32 000[23]
Усі п'ять видів підтримуються:
- Військова інфраструктура: 13 500,[24] включаючи:
- Міністерство національної оборони (Ministerstwo Obrony Narodowej)
- Центральне забезпечення[en]
- Військове командування
- Постачання[en] та військова логістика
- Військова жандармерія (Żandarmeria Wojskowa): 4 500[25]
- ↑ а б в CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ IISS, 2020, с. 136.
- ↑ Defence Expenditure of NATO Countries (2014-2021). twitter.
- ↑ Buchholz, Katharina. Where NATO Defense Expenditure Stands in 2022. statista. Процитовано 2 жовтня 2022.
- ↑ Polska planuje gigantyczne wydatki na obronność w 2023 roku. defence24.pl (пол.). Процитовано 23 грудня 2022.
- ↑ Meet Europe’s coming military superpower: Poland. POLITICO (амер.). 21 листопада 2022. Процитовано 23 грудня 2022.
- ↑ Як українці Тернопільщини служили в польській армії - ternopil.one (укр.). 6 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ Міхта, 1990, стор.59, цитуючи щоденну польську армійську газету Żołnierz Wolności, 12 квітня 1968 р.
- ↑ Міхта, 1990, с.62. Виноска Міхти підкреслює, що Спихальський не був би тим офіцером, який би відповідав за Польську народну армію під час вторгнення.
- ↑ Domisiewicz, Rafał. Consolidating the Security Sector in Post-Conflict States: Polish Lessons from Iraq (PDF). Federal Ministry for European and International Affairs. Процитовано 4 квітня 2021.
У боях брали участь близько 200 польських вояків, у т.ч спеціальних підрозділів GROM та Формоза (група бойових плавців), підрозділ хімічної дезактивації, а також корабель забезпечення ORP Контр-адмірал К. Черницький[en].
- ↑ Wojskowe misje ONZ z udziałem Polaków [UN military missions with Polish participation] (пол.). Interia. Архів оригіналу за 17 листопада 2011.
- ↑ Reuters (3 березня 2022). Poland to ramp up defence spending, army as Ukraine war rages. Reuters (англ.). Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ How Strong is Poland's Army and Could It Take on Russia?. 16 September 2022.
- ↑ Poland to build Europe's strongest NATO army: Defense minister-Xinhua.
- ↑ Польща вперше за 18 років створює у війську ракетний підрозділ та відкриває “академію HIMARS”. Європейська правда (укр.). Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ У Польщі оголосили про наміри вдвічі збільшити свою армію. Європейська правда (укр.). Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ а б Technical Modernisation of Polish Armed Forces 2013–2022. Ministry of National Defence. 14 грудня 2012. Процитовано 4 квітня 2021 — через defense-aerospace.com.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Poland To Spend $14.5 Billion For Military Procurement From 2017-2022. defenseworld.net. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ IISS, 2021, с. 66.
- ↑ Польща планує “радикальне” зміцнення армії через загрозу Білорусі та Росії. www.eurointegration.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ а б в г IISS, 2020, с. 135.
- ↑ Ministerstwo Obrony Narodowej, Uzbrojenie. Міністерство національної оборони. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 13 березня 2010.
- ↑ The goal of 32,000 has been achieved. 12 грудня 2021.
- ↑ IISS, 2020, с. 134.
- ↑ Dochody budżetowe Ministerstwa Obrony Narodowej na 2013 rok [Budget income of the Ministry of National Defense for 2013] (PDF) (пол.). Процитовано 4 квітня 2021.
- IISS (2020). The Military Balance 2020. Routledge. ISBN 978-0367466398.
- IISS (2021). The Military Balance 2021. Routledge. ISBN 978-1032012278.
- Rafał Domisiewicz, Consolidating the Security Sector in Post-Conflict States: Polish Lessons from Iraq, Austrian Ministry of Foreign Affairs.
- Andrew A. Michta, Red Eagle: The Army in Polish Politics 1944–1988, Hoover Press, 1990.
- Poland: Defense Strategy 2009. Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
- Офіційний сайт
- Погони польської армії [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Official Website of the Polish Land Forces
- Official Website of the Polish Ministry of Defense [Архівовано 13 липня 2007 у Wayback Machine.]
- Радослав Сікора: З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
- Польща вдвічі збільшить чисельність армії
- Польща удосконалює організацію своїх військових частин і з’єднань
- Poland’s land forces will be most powerful in Europe, says defence minister
|
Це незавершена стаття про військові формування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Незалежні держави |
Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||
