Дигамма

Грецька абетка
Αあるふぁ αあるふぁ — альфа	Βべーた βべーた — бета
Γがんま γがんま — гамма	Δでるた δでるた — дельта
Εいぷしろん εいぷしろん — епсилон	Ζぜーた ζぜーた — дзета
Ηいーた ηいーた — ета	Θしーた θしーた — тета
Ιいおた ιいおた — йота	Κかっぱ κかっぱ — каппа
Λらむだ λらむだ — лямбда	Μみゅー μみゅー — мю
Νにゅー νにゅー — ню	Ξくしー ξくしー — ксі
Οおみくろん οおみくろん — омікрон	Πぱい πぱい — пі
Ρろー ρろー — ро	Σしぐま σしぐま ς — сигма
Τたう τたう — тау	Υうぷしろん υうぷしろん — іпсилон
Φふぁい φふぁい — фі	Χかい χかい — хі
Ψぷさい ψぷさい — псі	Ωおめが ωおめが — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Ϝϝ, Ͷͷ (дигамма, вав; дав.-гр. δίγαμμα, ϝαυ) — шоста буква архаїчного грецького алфавіту. Як і Υうぷしろん, υうぷしろん (іпсилон), походить від фінікійської букви — «вав». Означала звук [w], який до VIII століття до н. е. випав з грецької вимови і перестав використовувався у письмі; з цієї причини буква в класичній 24-буквенній старогрецький алфавіт не входить. В давнину використовувалась у системі грецького алфавітного запису чисел із значенням 6 (за абетковим порядком і числовим значенням літери «вав»; крім того, ϝέξ — дорійська вимова слова ἕξくしー, «шість»), проте пізніше в цій ролі була замінена лігатурою «стигма» (Ϛ, ϛ) через те, що мала схожу форму. Від дигамми пішла латинська буква F, а також одна з клавдієвих букв.

Назва «дигамма» (грец. δίγαμμα), пов'язана з формою букви («подвійна гамма»). Проте спочатку, ймовірно, вона називалася «вав» (грец. ϝαῦ).

У математиці дигамма-функція — це логарифмічна похідна гамма-функції. Дигамма-функцію інколи позначають F, але частіше — Ψぷさい.

Посилання

• Дигамма // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 156. — ISBN 978-966-439-921-7.