Західна філософія

За́хідна філосо́фія — загальний термін, що окреслює філософську думку і праці західної цивілізації, протиставляючи їх східним філософіям і різноманіттю автохтонних філософій. Слово філософія походить з давньогрецької мови: philosophia (дав.-гр. φιλοσοφία), буквально, «любов до мудрості» (дав.-гр. φふぁいιいおたλらむだεいぷしろんῖνにゅー — philein «любити» і дав.-гр. σοφία — sophia «мудрість», в сенсі: знання).

Історично термін західна філософія ввели порівняно нещодавно для позначення філософського мислення західної культури, починаючи з давньогрецької філософії в Стародавній Греції, у розвитку згодом охоплюючи великі території Землі, включаючи Північну Америку та Австралію. Існують суперечки про включення також території Північної Африки, окремих ареалів Середнього Сходу, Східної Європи і так далі.

У сучасній термінології західна філософія відноситься до двох основних «традицій» сучасної філософії: аналітична філософія та континентальна філософія.

Походження

У розуміння філософії в давнину і в твори (принаймні деяких) древніх філософів входили проблеми філософії, актуальні й тепер, але філософські студії одночасно охоплювали багато інших дисциплін : чисту математику та природничі науки (фізика, астрономія, біологія). Наприклад, Арістотель писав твори з усіх цих предметів. Термін західна філософія — даремний і нечіткий, якщо мова йде про визначення величезного розмаїття окремих традицій, політичних груп, релігійних груп, індивідуальних авторів протягом тисячоліть.

Субдисципліни західної філософії

Західні філософи зазвичай поділяються на кілька великих напрямків, які відрізняються за областю досліджень. В Античності був поширений розподіл філософії, запропонований стоїками, на логіку, етику і фізику (вивчення природи, що включає як природні науки, так і метафізику). У сучасній філософії спеціалізація зазвичай така: метафізика, епістемологія, етика, естетика, політична філософія, філософія релігії, філософія влади, історія філософії, філософія інформації, медіафілософія тощо. Логіка іноді включається в основні розділи філософії, іноді вважається окремою міждисциплінарною наукою.

Усередині цих об'ємних розділів філософії сьогодні присутні численні субдисципліни. Існує найзагальніше розділення, зокрема в англомовних країнах, на аналітичну і континентальну «традиції». Інтерес до конкретних субдисциплін може з плином часу зростатати і зменшуватися.

Філософія та інші дисципліни

Природознавство

Спочатку термін філософія застосовувався до всіх наук про природу. Арістотеля цікавили питання, які в наш час^[коли?] можуть бути співвіднесені з біологією, метеорологією, фізикою, космологією спільно з його метафізикою і етикою. Ще в XVIII столітті фізику і хімію класифікували як «натуральну філософію», тобто філософське вивчення природи. Сьогодні ці галузі знань віднесені до наук і формально відокремлені від філософії. Однак такий поділ неоднозначний: деякі філософи стверджують, що наука, як і раніше, нерозривно пов'язана з філософією.

Порівняно недавно психологія, економіка, соціологія та лінгвістика входили в поле наукової діяльності філософів, але в наш час^[коли?] між ними існує слабкий взаємозв'язок. Слід розуміти різницю між філософією науки і наукою.

Теологія і релігійні пошуки

Подібно філософії більшість релігійних пошуків не носить експериментального характеру. Область досліджень теології частково перетинається з філософією релігії. Аристотель розглядав теологію як розділ метафізики, також багато філософів до XX століття приділяли велику увагу питанням богослов'я. Тому теологія і філософія релігії не є непов'язаними. Тим не менш, за своєю методологією філософія релігії ближче до історії та соціології, ніж до теології.

В емпіричній традиції сучасної філософії релігійні пошуки часто розглядаються поза сферою знання. У філософії XX століття помітно менше філософів, що серйозно займалися питаннями богослов'я.

Математика

Математика використовує дуже специфічні і строгі методи доведення, які філософи іноді намагаються наслідувати. Більшість філософських творів написано прозою і зазвичай не досягає рівня математичної чіткості. Як наслідок, математики не часто погоджуються з висновками філософів, у свою чергу філософи не часто погоджуються з результатами математиків, як і з їхніми методами.

Філософія математики — розділ у складі філософії науки, але математика має особливий стосунок до філософії: логіка вважається розділом філософії і математика є парадигмальним прикладом логіки. Наприкінці XIX — початку XX століть логіка здійснила величезний прорив у розвитку, і чиста математика, як доводилося, зводиться до логіки. У свою чергу, використання формальної логіки у філософії на кшталт використання математики в науці.

Література

1. Нариси  історії  західної  філософії  ХІХ–ХХ  ст. :  навч. посіб. /  Андрій  Дахній. –  Львів: ЛНУ  імені  Івана Франка, 2015. — 488 с. — ISBN 978‐617‐10‐0176‐3
2. (рос.) Современная западная философия. — М., 1998.
3. (рос.) Рассел Б. История западной философии и её связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней. В 3-х книгах. — Новосибирск, 1999. — C. 492—624.
4. (рос.) Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Том 3. От Леонардо до Канта. — СПб., 1996. — С. 43-451.
5. (рос.) История философии / Под редакцией Н. В. Мотрошилова. — Том 1-4. — М.
6. (рос.) Зотов А.Ф. Современная западная философия: Учеб. /А.Ф. Зотов.— 2-е изд., испр.— М.: Высш. шк., 2005.— 781 с. (link)

Посилання

• (англ.) The Stanford Encyclopedia of Philosophy [Архівовано 27 грудня 1996 у Wayback Machine.] — Стенфордська філософська енциклопедія.