Бета (літера)

Грецька абетка
Αあるふぁ αあるふぁ — альфа	Βべーた βべーた — бета
Γがんま γがんま — гамма	Δでるた δでるた — дельта
Εいぷしろん εいぷしろん — епсилон	Ζぜーた ζぜーた — дзета
Ηいーた ηいーた — ета	Θしーた θしーた — тета
Ιいおた ιいおた — йота	Κかっぱ κかっぱ — каппа
Λらむだ λらむだ — лямбда	Μみゅー μみゅー — мю
Νにゅー νにゅー — ню	Ξくしー ξくしー — ксі
Οおみくろん οおみくろん — омікрон	Πぱい πぱい — пі
Ρろー ρろー — ро	Σしぐま σしぐま ς — сигма
Τたう τたう — тау	Υうぷしろん υうぷしろん — іпсилон
Φふぁい φふぁい — фі	Χかい χかい — хі
Ψぷさい ψぷさい — псі	Ωおめが ωおめが — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Бе́та (велика Βべーた, мала βべーた, внутрішня ϐ; грец. βήτα МФА: [ˈviˑta]) — друга літера грецької абетки. У системі грецьких чисел має значення 2, у цьому разі її пишуть з апостофом — Βべーた'.

Назва «бета» вживається щодо літери давньогрецької абетки. У візантійській і новогрецькій абетці вона називається ві́та (грец. βήτα) — внаслідок змін у читанні літер βべーた та ηいーた.

При високоякісному друці, в середині слова інколи використовується варіант літери, що не має «хвостика»: «βίβλος» записується як «βίϐλος».

Вимова

• Давньогрецька вимова літери — дзвінкий губно-губний проривний звук [b].
• Вимова в сучасній грецькій, а також у візантійській (середньогрецькій) — дзвінкий губно-зубний фрикативний [v].

У зв'язку з тим, що в процесі історичного фонологічного розвитку грецької мови «бета» змінила свою вимову з [b] на [v], у новогрецькій для передавання звука [b] (наприклад, у запозиченнях) використовують не βべーた, а буквосполучення μみゅーπぱい («мю» + «пі»).

Історія

Ця літера походить від фінікійської літери («бет»).

Нащадки

• Від «бети» у її класичному, давньогрецькому читанні походить латинська «B».
• Від «бети» у її середньогрецькому, візантійському читанні походить кирилична старослов'янська («віди») і сучасна кирилична «В». Видозміною грецької великої «бети» пояснюють і накреслення кириличної («буки») — сучасної кириличної «Б». У кириличній буквеній цифірі означала «2», у той час як числового значення не мала.

Транслітерація

• У латинській транслітерації давньогрецьких слів βべーた передають латинською «b», у транслітерації новогрецької мови — літерою «v».

Використання

Велика літера

• У математиці $\mathrm {B} (x,y)$ — бета-функція.

Мала літера

• У фізиці — позначення бета-частинок.
• У МФА — позначення дзвінкого губно-губного фрикативного звука, схожого на [b].
• В астрономії — друга (як правило) за яскравістю зоря в сузір'ї

Передавання бети в українській мові

Згідно з чинним правописом (від 1993 року) «бету» в словах грецького походження передають по-різному, залежно від шляху запозичення. Так, у словах, запозичених через латинську, грецька βべーた передається як «б». Тоді як для слів, що потрапили в українську мову через старослов'янську, а також в нових запозиченнях з новогрецької (де літера βべーた читається як звук [v]), на місці «бети» пишуть «в»: наприклад, Θήβαι записують як «Фіви», Θαβώρ — як «Фавор», Βάρβαρα — як «Варвара». У західноукраїнських же землях, що ніколи не були в складі Російської імперії, усталилась польська й німецька традиція передавати грецизми в латинському читанні: «Теби», «Табор», «Барбара» (від лат. Thebae, Thabor, Barbara). Зі створенням загальної норми літературної мови постало й питання вироблення загальних правил передавання грецизмів.

Назву гори в Ізраїлі הַר תָּבוֹר‎ передають українською зазвичай як «Фавор» (рідше «Табор»), але похідну від неї назву міста в Чехії тільки як «Табор» (чеськ. Tábor). Припускають, що від топоніма походить й українське «табір».

Див. також

• Передавання слів з ηいーた в українській мові
• Проблема «фіти» й «тети»