Естрогенові рецептори

Естрогеновий рецептор альфа
Димер ліганд-зв’язуючої ділянки ЕР альфа
Ідентифікатори
Символ	ESR1
Інші символи	ER-αあるふぁ, NR3A1
OMIM	133430
PDB	1ERE
RefSeq	NM_000125
UniProt	P03372
Інша інформація
Локус	Хр. 6 q24-27

Естрогеновий рецептор бета
Димер ліганд-зв’язуючої ділянки ЕР бета
Ідентифікатори
Символ	ESR2
Інші символи	ER-βべーた, NR3A2
OMIM	601663
PDB	1QKM
RefSeq	NM_001040275
UniProt	Q92731
Інша інформація
Локус	Хр. 14 q21-22

Естрогенові рецептори (EP) — рецептори, що належать до суперродини нуклеарних рецепторів та агоністами яких є естрогени. Виділяють ЕР альфа (EPαあるふぁ) та ЕР бета (EPβべーた). Як більшість інших стероїдних рецепторів, EP мають домен з ліганд-незалежною активуючою функцією на N-кінці, ДНК-зв'язучий домен, hinge-домен (D-домен), а також ліганд-зв'язуючий/димеризуючий домен на C-кінці.

Функція

У ссавців ЕР регулюють клітинний ріст та диференціацію, оскільки при зв'язувані з естрогенами завдяки відбувається контроль експресії генів. Під час зв'язування з лігандом, наприклад з 17-бета-естрадіолом, ЕР взаємодіють з ко-активаторами або ко-репресорами, ініціюючи або пригнічюючи таким чином транскрипцію. ЕР зв'язуються з ДНК на елементах естрогенової відповіді, що розміщені на транскрипторних регулюючих сайтах генів.

Експресія рецепторів

ЕР розташовані в різних тканинах організму людини. Переважно, ЕР альфа демонструють експресію в ендометрії, стромальних клітинах яєчників, гіпоталамусі. У чоловіків, ЕР альфа визначаються в епітеліальних клітинах еферентного протоку. ЕР бета експресуються в гранульозних клітинах яєчника, тканинах нирки, головного мозку, кістках, міокарді, легенях, передміхуровій залозі, ендотеліальних клітинах.

Участь у розвитку захворювань

Рак молочної залози [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.]

На визначенні наявності або відсутності на поверхні і в середині пухлинних клітин рецепторів до гормонів естрогенів (ER, від англ. Estrogen Receptor) і прогестерону (PR, від англ. Progesterone Receptor), рецепторів до епідермального фактора росту HER2/new (укр. хертунеу) та деяких інших молекулярних і генетичних маркерів базується сучасна молекулярна класифікація злоякісних пухлин молочної залози.